КАРАНТИН ФФ-10 ІСТОРІЯ

ТЕМИ УРОКІВ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ДЛЯ 10 КЛАСУ ФІЛОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ:

1."Українські землі у складі Румунії .Суспільно-політичне життя"

2."Українські землі у складі Чехословаччини .Карпатська Україна.Карпатська Січ.Августин Волошин".

ТЕМА 1 "УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РУМУНІЇ"

КОНСПЕКТ ДО ТЕМИ + ЗАВДАННЯ

-       Опрацюйте матеріал параграфу 28 п.1. Випишіть короткі тези, щодо політики Румунії на українських землях.

Орієнтовний вигляд тез:

·        насильницька та агресивна політика румунізації;

·        закриття українських шкіл та культурно-освітніх закладів;

·        переслідування людей за спілкування українською мовою;

·        румунізація назв населених пунктів та прізвищ;

·        демонтаж та вивезення промислового устаткування;

·        економічна депресія 30-х років;

·        аграрна реформа в Бессарабії;

·        розорення селянських господарств.

Запишіть у зошит:

РУМУНІЗАЦІЯ:

Причини: жорстокий режим економічного поневолення, політичного безправ'я та національного гноблення, встановлений у цьому краї румунськими оккупантами.

Привід: Аграрна реформа 1921 р.

Учасники: селяни (українці, росіяни, болгари, гагаузці та молдавани).

Хронологічні межі: 16 – 22 вересня 1924 р.

Перебіг:

·        вранці 16 вересня влада перейшла до рук ревкому;

·        18 вересня – уряд кинув проти повстанців 10 полків регулярної армії, жандармські загони, підтягнув до пониззя Дунаю військову річкову флотилію і частину кораблів Чорноморського флоту;

·        22 вересня – придушення повстання.

Наслідки: «Процес 500», загибель багатьох повстанців.

-       Яку роль у повстанні відіграла Москва? (відповідь запишіть)

 Опрацюйте додаткову інформацію та заповніть таблицю.

Додаткова інформація:

Політичні партії на окупованих Румунією землях України

На тлі досить розвиненого політичного життя Галичини на окупованих Румунією землях України склалися менш сприятливі умови для діяльності партій і громадських об’єднань. З 1918 по 1928 р. діяв стан облоги, легальна політична діяльність була заборонена. У підпіллі перебували нечисленні комуністичні групи, які ввійшли до складу Компартії Румунії.

Антирумунське Татарбунарське повстання 1924 р. змусило дещо послабити адміністративний тиск. Почали відновлюватися культосвітні товариства, преса, студентські об’єднання. З 1928 по 1938 р. у Румунії тривав період відносно ліберального правління, що сприяло легалізації політичних партій. У 1929 р. на Буковині розгорнула легальну діяльність прокомуністична організація «Визволення», яка виступила з програмою одержавлення економіки, аграрних перетворень і приєднання до Радянської України. Однак масової підтримки населення «Визволення» та інші організації подібного спрямування не домоглися.

Політичні кола, зорієнтовані на відстоювання національних інтересів, у 1927 р. організували Українську національну партію, керівником якої став В. Залозецький. Це було ліберальне об’єднання, члени котрого схилялися до компромісів з властями, до виключно легальних методів діяльності. Як і в Галичині, ця політична лінія натрапила на сильну опозицію з боку молодих і енергійних учасників національного руху, що відкидали поміркованість і обережність членів УНП.

Під керівництвом О. Забачинського, І. Григоровича і Д. Квітковського в середині 30-х років стала формуватися конспіративна радикальна націоналістична організація на засадах, багато в чому подібних до оунівських. Ця організація мала вплив у молодіжних та спортивних товариствах.

Коли в 1938 р. до влади в Румунії прийшли військові й діяльність політичних партій була заборонена, УНП та інші легальні українські об’єднання перестали існувати.

Українське населення захоплених Румунією земель, незважаючи на жорстокий терор влади, зберегло своє прагнення до національного визволення і справедливого соціально-економічного ладу.

      I.            

Політичні партії на окупованих Румунією землях України

На тлі досить розвиненого політичного життя Галичини на окупованих Румунією землях України склалися менш сприятливі умови для діяльності партій і громадських об’єднань. З 1918 по 1928 р. діяв стан облоги, легальна політична діяльність була заборонена. У підпіллі перебували нечисленні комуністичні групи, які ввійшли до складу Компартії Румунії.

Антирумунське Татарбунарське повстання 1924 р. змусило дещо послабити адміністративний тиск. Почали відновлюватися культосвітні товариства, преса, студентські об’єднання. З 1928 по 1938 р. у Румунії тривав період відносно ліберального правління, що сприяло легалізації політичних партій. У 1929 р. на Буковині розгорнула легальну діяльність прокомуністична організація «Визволення», яка виступила з програмою одержавлення економіки, аграрних перетворень і приєднання до Радянської України. Однак масової підтримки населення «Визволення» та інші організації подібного спрямування не домоглися.

Політичні кола, зорієнтовані на відстоювання національних інтересів, у 1927 р. організували Українську національну партію, керівником якої став В. Залозецький. Це було ліберальне об’єднання, члени котрого схилялися до компромісів з властями, до виключно легальних методів діяльності. Як і в Галичині, ця політична лінія натрапила на сильну опозицію з боку молодих і енергійних учасників національного руху, що відкидали поміркованість і обережність членів УНП.

Під керівництвом О. Забачинського, І. Григоровича і Д. Квітковського в середині 30-х років стала формуватися конспіративна радикальна націоналістична організація на засадах, багато в чому подібних до оунівських. Ця організація мала вплив у молодіжних та спортивних товариствах.

Коли в 1938 р. до влади в Румунії прийшли військові й діяльність політичних партій була заборонена, УНП та інші легальні українські об’єднання перестали існувати.

Українське населення захоплених Румунією земель, незважаючи на жорстокий терор влади, зберегло своє прагнення до національного визволення і справедливого соціально-економічного ладу.

 

ЗАПОВНІТЬ ТАБЛИЦЮ "Політичні партії  Західної України на території Румунії".

Назва партії     Рік створення    Лідери     Програмна діяльність

      I.                              Робота з історичним джерелом.

-       Опрацюйте джерело., відповідь запишіть

-      Проаналізуйте зміст закону від 24 липня 1924 р. Чим він був викликаний і які наслідки мав для українців?

Видатний український мовознавець Ю. Шевельов про
денаціоналізацію українського населення на окупованих
Румунією українських територіях

...Важливим законом був закон з 24 липня 1924 р., який стосується тих румунів, що «забули рідну мову». У п. 8 читаємо: «Громадяни румунського походження, що забули свою матірну мову, зобов'язані давати своїм дітям освіту тільки в державних або приватних школах з румунською мовою викладання». Закон не уточнює, чи мова йде про окремі родини, що живуть поза Румунією, чи про групи населення в країні, формулювання його нарочито двозначне. Це був, дорече, секрет полішинеля, що уряд мав на увазі українців. Закон офіційно запроваджував поділ національних меншин на дві групи: тих, що мали право зберегти свою мову (угорці, німці), і тих, що цього права не мали (передусім українці). Підвести українців під цей закон було тим легше, що румунські історики «доводили», наче українці є справді слов'янизованими румунами...
Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941). Стан і статус. - Б.м.:
Сучасність, 1987. - С. 233.

Д.З : ВИВЧИТИ ПАРАГРАФ 28 ,ВИВЧИТИ КОНСПЕКТ.

Увага!!!

Отже, у середу 25.03 на нас з вами чекає онлайн- тестування. Тема: "Західноукраїнські землі у складі Польщі". Усі подробиці- в нашій групі у Viber

ВІДЕОУРОКИ:

1.https://www.youtube.com/watch?v=65po1MAp1Gk - у складі Польщі, Чехословаччини, Румунії

2.https://www.youtube.com/watch?v=tfqG75NpWaI- у складі Польщі

3.https://www.youtube.com/watch?v=3jN94EFAcK8 - у складі Румунії та Чехословаччини

4.Перегляньте презентацію по всесвітній історії, для глибшого розуміння історії України    

https://drive.google.com/file/d/1U22BXTAzyv4IwpIzdEdsNxfp621yCoid/view

УВАГА!!!

Ознайомтесь із сайтом "На урок", ось посилання на мою сторінку        https://naurok.com.ua/test/builder/68013

Кожна з вас отримала код, саме цей код ви маєте ввести, коли увійдете на сторінку, як "учень".

31.03.2020р
Дорогі мої дівчатка, продовжуємо вивчати теми з всесвітньої історії.Теми на тиждень + завдання, які потрібно виконати до 13.04.2020р. включно:1."Японія. Китай. Індія. Чан Кайші. Махатма Ганді."2.Країни Середнього та Близького Сходу"3.Латинська Америка.

Корисні відео ( всі відео досиь короткі, не ігноруйте перегляд!).

1.https://www.youtube.com/watch?v=n5briQv5SpY- лекція "Країни Азії"

2. https://www.youtube.com/watch?v=BQfZDWoaehc- Китай у міжвоєнний період.

3.https://www.youtube.com/watch?v=F-BdpW-QtlI- Японія

4.https://www.youtube.com/watch?v=CR-XcwAuIBE- Індія

5.https://www.youtube.com/watch?v=fQrO3DhgKsg  Чан Кайші

НЕНАСИЛЬНИЦЬКЕ СПІЛКУВАННЯ, НА МОЮ ДУМКУ Є ОСНОВОЮ ,МІЦНИМ ФУНТАМЕНТОМ ДЛЯ НАЛАГОДЖЕННЯ ЯКІСНОЇ КОМУНІКАЦІЇ,  МАЄ ЗА ФУНДАМЕНТ ІДЕЇ МАХАТМА ГАНДІ. Я ДУЖЕ РЕКОМЕНДУЮ ВАМ ЗАНУРИТИСЯ У БІОГРАФІЮ ЦІЄЇ ВИДАТНОЇ ЛЮДИНИ,ОЗНАЙОМИТИСЯ З ПРИНЦИПАМИ, ІДЕЯМИ ЯКІ ВІН ПРОПАГУВАВ І ЯКІ НЕ ВТРАЧАЮТЬ СВОЄЇ АКТУАЛЬНОСТІ І ЧЕРЕЗ 100 РОКІВ.

https://www.youtube.com/watch?v=IGKRnvUZp5k

https://www.youtube.com/watch?v=IFuPZDtnDfw
https://www.youtube.com/watch?v=9ikYbAbHzSA

ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ:  Оберіть принаймні 3 цитати Махатма Ганді , проаналізуйте та поясніть їх так,як ви зрозуміли.


ЗАВДАННЯ
СКЛАДІТЬ КОНСПЕКТ, ВИДІЛЯЮЧІ НАЙВАЖЛИВІШІ МОМЕНТИ, СПИРАЮЧИСЬ НА ШКІЛЬНИЙ ПІДРУЧНИК ТА ПРЕЗЕНТАЦІЮ:
https://vseosvita.ua/library/aponia-ta-india-u-mizvoennij-period-18595.html

Складаючи конспект,особливу увагу зверніть на такі моменти: як дані країни вийшли з війни, які наслідки мала для них Перша світова, які причини ,хід та наслідки національних рухів, на біографії яких визначних історичних постатей потрібно звернути більшу увагу.

ШАНОВНІ МОЇ ДІВЧАТКА! ГОТУЄМО ДО 13.04.2020 ЗАВДАННЯ З ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ)))

13.04.2020 МИ ЗНОВУ РОЗПОЧИНАЄМО ВЧИТИ ДРУГУ СВІТОВУ ВІЙНУ (ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ) 

Отже, тема до 13.04 "Країни Сходу. Латинська Америка"

Корисні відео, рекомендую)))

1.https://www.youtube.com/watch?v=mywXSxxMH0w - це відео за 4 хв. дасть вам розуміння арабо-ізраїльського конфлікту за Палестину.

2.https://www.youtube.com/watch?v=5npZ5TFBjVs  -  -прекрасне свіженьке відео (Іран+Туреччина +Афганістан)    10 хв.

3.https://www.youtube.com/watch?v=2toXjk8_jgI - дуже зрозуміло і наповнено про Латинську Америку!



ЗАВДАННЯ 1.

ОЗНАЙОМТЕСЯ З ВІДЕО, ЗАПИШІТЬ, ЧИМ ВОНИ ВАС ВРАЗИЛИ , ЯКІ ІДЕЇ ТА ФАКТИ БІОГРАФІЇ ВИ ВВАЖАЄТЕ НАЙВИЗНАЧНІШИМИ? (ВІД 12 РЕЧЕНЬ) + користуватися додатковою інформацією не забороняється, а вітається)))))

ЗАВДАННЯ 2.
Ознайомтеся з презентацією. Складіть конспект, виділяючи найголовніші моменти теми.

http://interactive.ranok.com.ua/theme/contentview/pdrychniki/vsesvtnya-storya-rven-standarty-pdrychnik-dlya-10-klasy-zakladv-zagalno-seredno-osvti/24-krani-serednogo-ta-blizkogo-shody-krani-latinsko-ameriki/4-krani-latinsko-ameriki

Ознайомтесь з презентацією. Складіть конспект, виділяючи найголовніші моменти з теми

https://vseosvita.ua/library/kraini-serednogo-ta-blizkogo-shodu-v-mizvoennij-period-115701.html


УВАГА! 
1. ДО 13.04.2020 ВИ МАЄТЕ ВИКОНАТИ ТА НАДІСЛАТИ СВОЇ РОБОТИ В ГУГЛ КЛАС. 13.04.2020 НА ВАС ЧЕКАЄ НОВЕ ЗАВДАННЯ, НОВА ТЕМА!

2. 10.04 о 13.00 консультація в групі у вайбері
3.параграфи 22,23 повторити 20,21

13.04.2020р.

Всіх вітаю!!! Дівчатка, ми продовжуємо вивчати всесвітню історію) 

Тема, яку ми розпочинаємо сьогодні- Друга світова війна. Поговоримо про передумови, причини, утворення вогнищ війни,розглянемо пакт про ненапад Молотова- Ріббентропа.

Як і завжди, я рекомендую переглядати відео та презентації. Тема глибока і важка, нам потрібно зосередитись та включити своє критичне мислення)). У пятницю, 17.04.2020р. об 11 годині на вас чекає тестування.

ОТЖЕ ...лекційний матеріал, який я пропоную до запису у ваші зошити, але не потрібно переписувати все! Вчиться виділяти головне (запропонований матеріал ви використовуєте як ознайомлення,входження в тему).

 Тема: Утворення перших вогнищ Другої світової війни

1. Світова економічна криза загострила міжнародні відносини і призвела до виникнення вогнищ нової війни. На відміну від передодня Першої світової війни, у 1930-ті pp. лише незначна кількість держав прагнула до війни. Таке становище робило реальною можливість усунути загрозу війни за умов спільних дій усього співтовариства.

Першим спільним випробуванням здатності світового співтовариства діяти спільно стала економічна криза. Вона була світовою і поставила перед усіма країнами завдання скоординувати свої зусилля для її подолання. Від самого початку, наприклад, стало необхідним полегшення фінансового тягаря репарацій і боргів.

США в 1931 p. запропонували оголосити мораторій на один рік по виплаті боргів і репарацій. Ця пропозиція була прийнята. У 1932 р. було прийнято рішення взагалі ліквідувати репараційні зобов'язання Німеччини. Країни-боржники, зі свого боку, просто перестали сплачувати борги США.

Здавалося, що був створений прецедент колективних дій перед і лицем спільної загрози.

Але майже одночасно США ввели високі митні податки, а Велика Британія відмовилася від «золотого стандарту», вільного обміну фунтів стерлінгів на золото за фіксованим курсом і спробувала встановити такий обмінний курс фунта, який би сприяв експорту англійських товарів. Такими діями США і Велика Британія спровокували митні й валютні «війни», що дезорганізували світову торгівлю і ще більше поглибили кризу.

У 1933 р. в Лондоні була скликана світова економічна конференція. На ній обговорювались проблеми стабілізації валют і розроблення шляхів пожвавлення світової торгівлі. Вона закінчилась безрезультатно. Перемогло прагнення вирішувати економічні проблеми не спільно, а поодинці, коли кожна країна намагалася перекласти тягар кризи на сусіда. У результаті зросло економічне суперництво і зменшилась можливість чинити спільний опір перед загрозою війни.

2. Перше вогнище війни запалало на Далекому Сході. У 1927р. прем'єр-міністр Японії Танака в меморандумі імператору виклав програму територіальних завоювань на Далекому Сході й знищення могутності США в Тихому океані.

Меморандум імператора був секретним, але у вересні 1931 р. його надрукувала китайська, а потім і вся світова преса. Розгорівся скандал. Але Танака до того часу помер, а японські урядові кола поспішили оголосити цей документ фальшивкою. Достовірних підтверджень існування цього документа до теперішнього часу немає, хоча наступні дії Японії були послідовним втіленням у життя його положень.

Восени 1931 р. японські війська окупували територію Маньчжурії - важливу в стратегічному й економічному відношенні частину Китаю.

Напад на Маньчжурію стався після провокаційного вибуху на залізниці неподалік Мукдена, влаштованого японцями 18 вересня 1931 р. Протягом кількох місяців було окуповано всю територію Маньчжурії, хоча кількість японської армії становила 14 тис. осіб, у той час як китайської - 100 тис. осіб. Китай обмежився поданням скарги до Ліги Націй.

На загарбаній території Північно-Східного Китаю японці в 1932 р. створили маріонеткову державу Маньчжоу-Го, призначивши її правителем останнього китайського імператора Пу І.

Окупація Японії Маньчжурії ледь не призвела до конфлікту з СРСР, який володів у цьому регіоні КВЖД (Китайська східна залізниця). На прохання китайської сторони Радянський Союз надав Китаю спеціалістів і воєнну техніку. У відповідь японські війська встановили блокаду КВЖД. Ситуація особливо загострилася, коли на північ Маньчжурії було введено радянські війська для деблокади залізниці. Японія не відважилась вступити у відкритий конфлікт, СРСР теж не бажав цього. Щоб ліквідувати проблему, в 1935р. СРСР продав КВЖД Маньчжоу-Го.

Такі дії Японії спонукали світове товариство вжити відповідних заходів. Ліга Націй на прохання Китаю створила спеціальну комісію для вивчення проблеми. Комісія рекомендувала вивести японські війська і передати Маньчжурію під міжнародний контроль. Але Японія не була засуджена як агресор. Ліга Нації заявила, що Маньчжурія є невід'ємною частиною Китаю і не визнала Маньчжоу-Го. У відповідь Японія в 1933 р. демонстративно вийшла з Ліги Націй. Передбачені на цей випадок санкції проти Японії так і не були введені. З'явився перший прецедент безкарності агресії.

У1935 р. цим прецедентом скористалась Італія, яка долучилась до гурту агресорів. Вона вважала себе обділеною результатами Першої світової війни і не приховувала загарбницьких планів, до яких входили і наміри завоювання Ефіопії, заручившись мовчазною згодою Англії та Франції.

3 жовтня 1935 р. 250-тисячна італійська армія, озброєна авіацією і танками, використовуючи хімічну зброю, вдерлася на територію Ефіопії. Ефіопська армія чинила впертий опір. Але сили були нерівними. Рада Ліги Націй оголосила Італію агресором і зобов’язала всіх членів Ліги Націй застосувати до неї економічні санкції. Ці заходи виявилися малоефективними. США і Велика Британія оголосили нейтралітет і відмовились постачати Ефіопії сучасну військову техніку, тим самим жертва і агресор були поставлені на один щабель.

У травні 1936 р. Італія оголосила про завоювання всієї Ефіопії. Вона була об'єднана з Ерітреєю та Італійським Сомалі в Італійську Східну Африку. Ефіопський народ розгорнув партизанську боротьбу проти агресорів, яка у 1941 р. завершилась звільненням країни з допомогою англійців.

Байдужість світової громадськості до актів агресії Японії, а згодом Італії спонукало Німеччину до більш рішучих дій.

Назрівання Другої світової війни були зумовлені такими причинами:

1) Відсутність дієвої системи колективної безпеки.

2) Небажання світових лідерів підтримувати стабільність Версальсько-Вашингтонської системи.

3) Поява групи агресивних держав, які прагнули до світового панування через розв'язування нової війни.

4) Байдужість світової громадськості до актів агресії агресивних держав. Несприйняття актів агресії як загрози миру.

ЗАПИТАННЯ:(письмово у зошит)

1. Який вплив кризи 1930-х рр. на міжнародні відносини?

2. Які країни стали розпалювачами нової світової війни?

3. Якою була реакція світової громадськості на акти агресії Японії та Італії?

 Чому саме такою?

ВІДЕО ДО ТЕМИ:

1.https://www.youtube.com/watch?v=otsT0I435qI   -   УВАГА!!! ЗАВДАННЯ: УВАЖНО 

ПЕРЕДИВІТЬСЯ ВІДЕО І СКЛАДІТЬ 10-15  ЗАПИТАНЬ .1Дайте письмові відповіді на ці запитання у свої зошити. 2.Можна обрати собі пару та запропонувати одна-одній свої запитання
2.https://www.youtube.com/watch?v=VC_sj6r8W0g - важливо про "світову" і "Вітчизняну"+ головні причини.
Завдання : на основі відео+ користуючись інтернетом, складіть і запишіть причини Другої світової війни.

3 .https://www.youtube.com/watch?v=djqYA5A_2D4 -пригадуємо вже вивчених лідерів держав
https://www.youtube.com/watch?v=5qUe3xMqdkI&t=57s-

https://www.youtube.com/watch?v=CWQSK1FIz4w&t=32s

4.https://naurok.com.ua/prezentaciya-druga-svitova-viyna-145579.html - ознайомтесь з презентацією

5.Пакт Молотова- Ріббентропа

https://www.youtube.com/watch?v=nZ_wGzyFW8s

(текст)
  https://www.dw.com/uk/%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%80-%D0%BF%D0%B0%D0%BA%D1%82-%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B0-%D1%80%D1%96%D0%B1%D0%B1%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B0-%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82-%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%BC%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B2%D0%BE%D1%8E/a-49056543

Запишіть: як ви зрозуміли суть пакту?

21.04.2020

ТЕМА: Воєнні дії в 1942-43рр. Окупаційний режим.Рух опору.

Дівчата, гарна інформація,дуже повна та структурна. 

https://geomap.com.ua/uk-wh11/1293.html

Опрацюйте поданий матеріал, готуйте питання і ми з вами обговоримо все на консультації у четвер. Тестування з цієї та попередньої виконаємо у пятницю

27.04.2020р (всесвітня історія)

ТЕМА: Воєнні дії 1944-1945. Світ після Другої світової війни.

ПЕРЕВІРКА РІВНЯ ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ З МИНУЛОЇ ТЕМИ

1.

http://interactive.ranok.com.ua/theme/contentview/pdrychniki/vsesvtnya-storya-proflniyi-rven-pdrychnik-dlya-10-klasy-zakladv-zagalno-seredno-osvti/10439-testov-zavdannya-dlya-pdgotovki-do-tematichnogo-kontrolyu-za-rozdlom-vii-dryga-svtova-vyina/18266-testov-zavdannya-dlya-pdgotovki-do-tematichnogo-kontrolyu-za-rozdlom-vii-dryga-svtova-vyina

проходимо ттестування у зошиті

https://naurok.com.ua/urok-na-temu-zavershennya-ta-pidsumki-drugo-svitovo-viyni-101192.html- зверніть увагу на лекцію та випишіть основні моменти з теми



УВАГА!!!ОСНОВНЕ З ТЕМИ!!!  ДІВЧАТА!!!НЕ ПОТРІБНО КОНСПЕКТУВАТИ ВСЕ!!!ПОТРІБНО ОПРАЦЮВАТИ, ВИДІЛИТИ ДЛЯ СЕБЕ ГОЛОВНЕ І ВІДПОВІСТИ НА ЗАПИТАННЯ.

Основні поняття:

Демократія - форма політичної системи суспільства, побудована на визнанні народу як джерела влади. Вона передбачає виборність органів влади, розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, підпорядкування меншості більшості, захист прав меншості, наявність реальних політичних свобод.

Тоталітаризм - відкрито антидемократичний режим, що базується на однопартійній системі, всезагальному проникненні держави в економіку, культурне, суспільне й особисте життя; виборні і представницькі органи влади або відсутні, або діють формально.

Націоналізм - теорія, яка на перше місце ставить інтереси нації, держави. Нація вважається найвищою цінністю і формою людської спільноти

Тероризм - здійснення розправи з політичними противниками шляхом насильства

Основні дати:

1 вересня 1939 р. - початок Другої світової війни;

листопад 1939 р. - приєднання Західної України і Західної Білорусії до СРСР;

30 листопада 1939 р. -12 березня 1940 р. - війна між СРСР і Фінляндією;

червень 1940 р. - приєднання Бессарабії і Північної Буковини до СРСР;

серпень 1940 р. - приєднання Латвії, Литви, Естонії до СРСР;

27 вересня 1940 р. - укладення Троїстого пакту між Німеччиною, Італією та Японією.

ПЕРСОНАЛИ:

ГІТЛЕР Адольф (1889 - 1945) - рейхсфюрер Німеччини у 1933 -1945 рр., фактично - диктатор. Народився у сім'ї чиновника митної служби, прагнув стати художником. Військове звання - єфрейтор. З 1920 р. - фюрер (вождь) НСДАП, один з організаторів невдалого фашистського путчу в Баварії у 1923 році. Автор книжки "Моя боротьба ". Закінчив життя самогубством

СТАЛІН Йосип (Джугашвілі, 1879 - 1953) - перший (Генеральний) секретар ЦК РКП(б), ВКП(б), КПРС з 1922 по 1953 рр., фактично -диктатор. Народився у сім'ї чоботаря. Навчався у Тифліській духовній семінарії. Учасник соціал-демократичного руху з 1898 року. У 1941 -1953 рр. - голова РМ СРСР. У роки Другої світової війни - голова Державного комітету оборони, нарком оборони, верховний головнокомандувач, генералісимус.

Причини і передумови війни:

1. Несправедливість Версальської системи поставила багато народів у принизливе становище, сприяла приходу до влади сил, що прагнули реваншу та нового переділу світу. Найбільшою мірою це проявилось у політиці Німеччини, Італії, Японії. Вони і стали основними ініціаторами війни.

2. Економічна криза 1930-х рр. загострила суперечності між країнами світу, що позбавило їх можливості об'єднати зусилля у боротьбі за збереження миру. Систему безпеки, створену в 1920-ті рр., було зруйновано.

3. Розв'язанню війни сприяла політика урядів Англії та Франції, спрямована на «умиротворення» агресора, а також «ізоляція» США, які, оголосивши про нейтралітет, фактично самоусунулися від впливу на розвиток подій у світі.

4. Не останню роль у розв'язанні війни відіграв СРСР, який, підписавши пакт про ненапад з Німеччиною і таємний протокол до нього, відкрив шлях Німеччині для нападу на Польщу.

Характер війни. Агресивні держави прагнули розширення власних територій, завоювання ринків збуту та джерел сировини - тобто досягнення світового панування, 3 боку цих країн війна мала загарбницький характер. Для країн, які зазнали агресії і були окуповані, війна була справедливою. Складніше визначити характер війни стосовно СРСР. У період з 17 вересня 1939 р. по 22 червня 1941 р. він сам виступав у ролі агресора, приєднавши до себе значні території, що на той час належали Польщі, Румунії, Фінляндії, а також країни Балтії (Естонія, Латвія, Литва). Але після нападу Німеччини СРСР виніс на собі основний тягар боротьби з фашистською Німеччиною і для нього війна мала справедливий характер. її по праву назвали Великою Вітчизняною, війною.

Періодизація Другої світової війни.

І етап. 1 вересня 1939 р. - 22 червня 1941 р. Напад Німеччини на Польщу, а згодом і на СРСР. Вступ у війну Англії та Франції. Загарбання гітлерівською Німеччиною континентальної частини Європи. Повітряна війна над Англією. Боротьба за Атлантику. Приєднання до СРСР Західної України та Західної Білорусії, частини Фінляндії, Бессарабії, Північної Буковини та Прибалтики.

II етап. 22 червня 1941 р. - 19 листопада 1942 р. Напад Німеччини та її союзників на СРСР. Зрив планів «блискавичної війни». Формування Антигітлерівської коаліції.

ІІІ етап. 19 листопада 1942 р. - 1943 р. Докорінний перелом у ході війни (Сталінградська, Курська битви; битва під Ель-Аламейном і розгром німецько-італійських військ у Північній Африці; поразка японського флоту в битвах біля атола Мідуей і Кораловому морі, перемога англо-американських військ у битві за Гуадалканал). Перехід стратегічної ініціативи на бік країн Антигітлерівської коаліції.

IV етап. Кінець 1943 р. - 9 травня 1945 р. Наступ країн Антигітлерівської коаліції по всіх фронтах. Розвал блоку фашистських держав. Звільнення народів Європи від гітлерівського поневолення. Розгром і капітуляція гітлерівської Німеччини.

V етап. 9 травня - 2 вересня 1945 р. Завершення бойових дій в азіатсько-тихоокеанському регіоні. Розгром і капітуляція Японії.

Причини перемог Німеччини в 1939-1941 рр.

- Застосування Німеччиною концепції бліцкригу («блискавичної війни»), що давало їй переваги якщо противник значно переважав у військовій силі та техніці.

- Чітка взаємодія родів військ німецької армії, особливо танків та авіації.

- Англія та Франція, сподіваючись досягти мирних домовленостей, поступилися стратегічною ініціативою Німеччині, надаючи перевагу оборонним діям.

- Німеччині вдалося уникнути війни на два фронти.

- Мобілізація усіх ресурсів Німеччини на війну.

2. Польща якнайкраще підходила для випробування на практиці стратегії «блискавичної війни». Спільний польсько-німецький кордон простягався більше як на 3 тис. км і, за визнанням фахівців, захистити його не спроможна була жодна армія світу, оскільки противник міг розпочати наступ у будь-якому напрямку. Серйозних оборонних споруд і природних перешкод на польсько-німецькому кордоні практично не існувало.

За планом «Вайс», затвердженим ще в квітні 1939 р., стратегічне зосередження й розгортання німецьких військ завершилося 25 серпня, але наступ було відкладено через виявлену Англією готовність виступити на боці Польщі та нерішучість Італії.

Загалом на польському кордоні вермахт зосередив понад 50 дивізій (усього 75). їх підтримували два повітряні флоти, що мали у своєму розпорядженні 1 тис. бомбардувальників і більше 1 тис. винищувачів. Загальна кількість солдатів і офіцерів, які мали взяти участь у цій кампанії, сягала 2 млн осіб.

Німецьким військам протистояла польська армія, що налічувала понад 1 млн солдатів, і офіцерів, але мала обмаль танків, літаків, гармат.

Вторгнення на територію Польщі розпочалося 1 вересня 1939 р. Йому передувала провокація гітлерівців у прикордонному містечку Глейвіц.

31 серпня 1939 р. о 20.00 спеціально підготовлений загін гестапівців, переодягнених у польську форму, здійснив напад на радіостанцію німецького прикордонного містечка Глейвіц. Після її «захоплення» перед мікрофоном було зроблено декілька пострілів і один з нападаючих, що знав польську мову, зачитав заяву, у який говорилося, що «прийшов час війни Польщі проти Німеччини». Потім почалась перестрілка із загоном поліції. Щоб замести сліди провокації, усі учасники за наказом Гімлера були розстріляні.

Уже в перші дні наступу організований опір польської армії було зламано і до 8 вересня розгромлено її головні сили. Значна частина польської армії опинилася в оточенні або потрапила в полон. Опір чинили лише окремі частини. Героїчною сторінкою польської історії стала оборона півострова Вестерплятте, міст Варшава, Краків, Ґдиня.

17 вересня, коли крах Польщі став уже очевидним, а польський уряд залишив країну, польський кордон перейшли радянські війська. Для вторгнення до Польщі було створено два фронти - Український і Білоруський. На вимогу Гітлера Червона Армія форсовано просувалася у напрямку Коломиї—Косова, щоб перетнути відступаючим польським солдатам і біженцям шлях до Румунії. Після 12-денного маршу і коротких боїв з польськими частинами Червона Армія вийшла на Західний Буг і Сян, де й зупинилася (командування польською армією віддало наказ не чинити опір).

Відповідно з домовленостями, досягнутими на переговорах 23 серпня 1939 р. і зафіксованими в таємному протоколі, німецьке командування відвело свої війська від Львова і Бреста за демаркаційну лінію. Перед тим у Бресті, Гродно, Ковелі й Пінську відбулися спільні паради військ-переможців. 22 вересня було встановлено попередню демаркаційну лінію між військами агресорів, а 28 вересня у Москві Й. Ріббентроп за дорученням А. Гітлера підписав разом з В. Молотовим договір про дружбу і кордон та таємні протоколи про поділ сфер впливу і співпрацю між двома державами. Цей договір зафіксував розділ Польщі й уточнив лінію радянсько-німецького кордону. За домовленістю вона була перенесена на схід порівняно з умовами секретного протоколу від 23 серпня 1939 р. і проходила приблизно по етнографічному кордону проживання поляків, з одного боку, та українців і білорусів - з іншого (лінія Керзона). Землі, на яких проживало виключно польське населення, залишилися у складі Німеччини, а зоною впливу СРСР стала Литва. Таким чином, до Німеччини відійшло 48,6 % території Польщі й 69,9 % населення, а до СРСР - 51,4 % території і 30,1 % населення.

Попри всю злочинність і негативні риси такого поділу, цей факт мав і одну позитивну рису - два братні народи, український і білоруський, об'єдналися в єдині республіки, хоча і в межах антинародного сталінського репресивного режиму. Такі зміни дали змогу радянському керівництву назвати агресію і поділ Польщі «визвольним походом» заради возз'єднання Західної України і Західної Білорусії відповідно з УРСР та БРСР. Вони також свідчили про небажання радянського керівництва давати привід Англії і Франції до оголошення війни СРСР, тому що Червона Армія так і не перетнула лінію Керзона, яку самі англійці ще в 1919 р. визначили як оптимальний радянсько-польський кордон.

З новим поділом Польщі пов'язаний ще один злочин сталінізму. Під час наступу Червоної Армії було інтерновано близько 250 тис. польських військовослужбовців, з яких значна частина солдатів та сержантів була відпущена, інша - депортована у віддалені райони СРСР. Близько 20 тис. офіцерів було ув'язнено в таборах поблизу Козельська, у Старобельську, Осташкові. Дві третини ув'язнених складали офіцери запасу - лікарі, інженери, учителі, письменники, громадські діячі, які наділи військову форму після нападу Німеччини. У квітні 1940 р, під Смоленськом (Катинь) і Харковом НКВС було знищено 15 тис. осіб. Це була інтелектуальна еліта польського суспільства.

З вересня 1939 р. Англія, а згодом і Франція, після марних спроб схилити А. Гітлера стати на шлях переговорів і вивести війська з території Польщі й окупованої частини Чехословаччини, оголосили Німеччині війну. Проте переходити в наступ союзники не поспішали. Період війни між 3 вересня 1939 р. та 10 травня 1940 р. дістав назву «дивна війна», оскільки, формально оголосивши війну, жодна сторона її фактично не вела.

Французькі війська вичікували за лінією Мажіно (110 дивізіям французів протистояли 23 німецькі). На захід від бельгійського кордону аж до самого Північного моря союзники споруджували нову лінію укріплень. Не бажаючи втягуватися у затяжні криваві бої, як це було в роки Першої світової війни, союзники розпочали блокаду Німеччини й СРСР та здійснення рейдів бомбардувальників на промислові центри Німеччини.

Відразу після розгрому Польщі А. Гітлер наказав генералам вермахту готуватися до негайного наступу на Заході. Генеральний штаб сухопутних військ переконував його в неможливості розпочати наступ восени. Відклавши наступ на весну 1940 р., А. Гітлер видав директиву про підготовку до наступу, де наголосив, що тривала війна проти Франції неможлива і її треба розгромити блискавично. На зміну модернізованому «плану Шліффена» штаб змушений був розробити новий план наступу через Арденнську ущелину в обхід лінії Мажіно з виходом ударних груп у район Кале-Дюнкерк.

Тим часом бойові дії спалахнули на півночі Європи. Тривалий час між Фінляндією та СРСР велися переговори, у ході яких Радянський Союз вимагав від фінської сторони поступитися на користь останнього значними територіями в районі Ленінграда (тепер Санкт-Петербург) та узбережжям Фінської затоки в обмін на болотисті й лісисті території на півночі, що ніяк не компенсувало втрату Виборга і стратегічно важливої лінії Маннергейма (система фінської оборони, споруджена в 1927-1939 рр.).

Уряд Фінляндії не погодився на цю пропозицію. На світанку 30 листопада 1939 р. значні сили радянських військ розпочали воєнні дії проти Фінляндії.

Угруповання радянських військ налічували 240 тис. військових, 1915 гармат, 1131 танк та 967 бойових літаків. Сорокатисячна фінська армія мала на своєму озброєнні 400 гармат, 60 танків і 270 літаків. Поспіхом розроблений план агресії і райдужні настрої призвели до того, що радянські дивізії у повному складі потрапляли в оточення.

30 грудня наступ радянських військ припинився. Зазнав поразки і Балтійський флот. Й. Сталін ужив жорстких заходів для наведення порядку у військах. Почалися тривалі бомбардування фінських міст.

Безперервним потоком на фронт надходило озброєння та спорядження. Маленька Фінляндія фактично опинилася наодинці з могутнім агресором. Англія і Франція обмежувалися лише закликами продовжувати опір і обіцянками висадити на півночі десант. Проти цього була Норвегія. її уряд не бажав порушувати нейтралітет і пропускати через свою територію війська союзників. На допомогу Фінляндії прийшла Швеція. Німеччина висловила готовність надати допомогу СРСР і навіть стала на перешкоді Італії, яка хотіла направити до Фінляндії ешелони зі зброєю. США також усунулися від надання Фінляндії прямої військової допомоги. 11 лютого 1940 р. розпочався другий наступ радянських військ, який завершився проривом лінії Маннергейма. У наступальних діях брали участь 1,5 тис. танків і 3 тис. літаків. Ціною великих втрат (234 тис. осіб убито, поранено, обморожено і взято в полон) радянські війська домоглися перемоги і головнокомандуючий фінською армією К. Маннергейм змушений був дати згоду на початок мирних переговорів.

12 березня за посередництвом і під тиском німецької дипломатії СРСР і Фінляндія підписали мирний договір, згідно з яким жертва агресії втрачала значну частину своєї території, де до війни мешкало 450 тис. осіб, тобто 1/8 частина населення країни. Тяжкими були міжнародні наслідки війни й для СРСР. Ліга Націй виключила СРСР зі свого складу, ускладнилися його відносини «практично з усіма європейськими країнами та США. У листопаді 1940 р. нейтральна напередодні конфлікту Фінляндія приєдналася до агресивної «осі» Берлін-Рим-Токіо. З нападом Німеччини на СРСР у червні 1941 р. здобуті такою дорогою ціною території знову були відвойовані військами гітлерівської Німеччини та Фінляндії.

Події на Півночі Європи спонукали Англію та Францію до більш рішучих дій. Прагнучи сильніше стиснути блокаду навколо Німеччини (припинити вивіз залізної руди зі Швеції через норвезький порт Нарвік і блокувати німецький флот у Балтійському морі), вони почали мінування прибережних вод Норвегії і 8 квітня спрямували туди транспорт з військами. Але німецькі війська випередили своїх противників. 9дшхня 1940 р. гітлерівські війська без оголошення війни напали на Данію та Норвегію (операція «Везерські навчання»). Відразу після нападу Данія капітулювала, Норвегія вчинила опір агресії. Норвезька армія разом з англо-французьким експедиційним корпусом спробували затримати просування загарбників углиб країни. Однак у командуванні норвезькою армією активізували дії прихильники фашистів на чолі з колишнім військовим міністром В. Квіслінгом, а в червні 1940 р. у зв'язку із загрозливим становищем на Західному фронті десант союзників був евакуйований до Англії. Уся Норвегія з її незамерзаючими фіордами була окупована гітлерівськими військами.

Бойові дії у Норвегії, незважаючи на поразку, мали для союзників один позитивний момент: німецький флот зазнав настільки відчутних втрат, що так і не зміг відновити свої сили. Це був один з факторів, що примусив Німеччину відмовитися від десанту в Англію.

Наступ німецьких військ у Данії та Норвегії остаточно поховав сподівання урядових кіл Англії знайти порозуміння з А. Гітлером. Уряд Н. Чемберлена подав у відставку. Прем'єр-міністром країни став В. Черчілль, прихильник рішучої боротьби з фашистською Німеччиною.

10 травня 1940 р. німецька армія вторглася в Бельгію, Голландію і Люксембург. Англо-французькі війська прийшли їм на допомогу. У цей момент основні сили німецьких військ завдали головного удару в Арденах (гірська місцевість на зіткненні кордонів Бельгії, Франції, Люксембургу та Голландії), які союзники вважали непридатними для дій танків. Прорвавши на цій ділянці слабку оборону, німецький танковий клин, обійшовши лінію Мажіно, повернув на північ і 20 травня танки генерала X. В. Гудеріана вийшли до Ла-Маншу. У районі Кале-Дюнкерка, наче «серпом», було відрізано й притиснуто до моря 40 англійських, бельгійських і французьких дивізій (близько 400 тис. військових). Ще 15 травня капітулювала Голландія, 28 травня склала зброю бельгійська армія. Спроби англо-французького Командування організувати контрудари не мали успіху. Але несподівано X. В. Гудеріан одержав особистий наказ А. Гітлера зупинити свої війська.

Це дало змогу забезпечити евакуацію солдатів та офіцерів (переважно англійської армії) на Британські острови. Генерал П. де Гроот, що стояв на чолі британських експедиційних сил, за визнанням англійського фельдмаршала Б. Монтгомері, виявив повну нездатність командувати великою масою військ в умовах, не схожих на стратегію і тактику Першої світової війни. Усього в Англію було переправлено 338 тис. осіб, переважно англійців, 40 тис. французьких солдатів було залишено на поталу ворогові. На узбережжі також залишилося 82 тис. автомашин та інших транспортних засобів, 2,4 тис. гармат, 90 тис. гвинтівок, 8 тис. кулеметів, чимало іншого військового спорядження. Під впливом успіху німецьких військ Італія, яка прагнула взяти участь у поділі Франції, оголосила війну союзникам.

5 червня німецькі війська розпочали наступ на Південь. Спроби генерала Ш. де.Голля організувати лінію оборони на підступах до Парижа успіху не мали. 10 червня уряд Франції переїздить до міста Бордо, а 14 червня німці увійшли в Париж. Уряд Франції подав у відставку. Новий голова уряду маршал А. Ф. Петен звернувся до німецького командування з проханням про перемир'я. 22 червня в Комп'єнському лісі в доставленому з музею штабному вагоні маршала Ф. Фоша було підписано перемир'я. (У цьому вагоні в 1918 р. Німеччина підписала перемир'я, яке означало поразку останньої у Першій світовій війні.)

Напередодні перемир'я італійські збройні сили перетнули кордон Франції. Зустрівши організований опір кількох французьких дивізій, війська Б. Муссоліні не змогли просунутись хоч трохи вперед. У боях за Францію втрати німецьких військ становили 27 тис. убитими, 111 тис. пораненими, 18,4 тис. пропали безвісти.

За умовами перемир'я Франція втрачала понад дві третини своєї території, що переходила під контроль окупаційних властей. Території Ельзасу і Лотарингії увійшли безпосередньо до складу рейху. Маріонетковий уряд А. Ф. Петена, який розташовувався у містечку Віші (звідси походить назва - «режим Віші»), контролював так звану «вільну зону», що мала вихід лише до Середземного моря. А. Гітлер свідомо не пішов на повну ліквідацію французької держави, чим забезпечував собі контроль, над величезною французькою колоніальною імперією та французьким флотом.

Не всі французи погодилися на капітуляцію. Центром об'єднання руху Опору став Французький національний комітет, утворений у Лондоні генералом Ш. де Голлем. 7 серпня 1940 р. В. Черчілль і Ш. де Голль уклали угоду, яка надавала право формувати в Англії французькі збройні сили.

Відчайдушним кроком Англії, що залишилась без союзників, стала операція по захопленню або знищенню французького флоту аби він не дістався ворогові. Під час операції «Катапульта» (3 липня 1940 р.) в портах Оран, Алжир, Александрія, Касабланка, Дакар було знищено або захоплено Значну частину французького флоту. Хоча ця операція і забезпечила перевагу Англії на морі, проте вона на тривалий час зіпсувала і ускладнила відносини з Францією.

У той час, як Німеччина проводила воєнні дії на Заході, СРСР «упорядковував» свою «зону впливу», відведену йому за таємними протоколами 23 серпня і 28 вересня 1939 р.

Вступ радянських військ на територію Західної України і Західної Білорусії був неоднозначно сприйнятий населенням. Одна частина вітала Червону Армію як визволительку, інші - сприймали її як окупанта.

У 1939 р. в Західній Україні була заборонена діяльність українських національних партій, багатьох громадських, культурних, наукових, торговельних та промислових товариств і установ. Свою діяльність припинили, зокрема, «Просвіта», Наукове товариство імені Т. Шевченка, їхні часописи. ОУН продовжувала залишатися в підпіллі.

Для розв'язання питання про суспільний лад і державну владу на території Західної України були проведені вибори до Народних Зборів. На основі звернення Народних Зборів позачергова сесія Верховної Ради СРСР у листопаді 1939 р. прийняла закон про включення Західної України до складу СРСР і возз'єднання її з Українською РСР. На території Західної України було створено шість областей: Львівська, Станіславська (згодом Івано-Франківська), Волинська, Тернопільська, Рівненська й Дрогобицька, яку в 1959 р. було об'єднано з Львівською. Аналогічно вирішилась доля Західної Білорусії, яка увійшла до складу Білоруської РСР.

Наступним об'єктом експансії СРСР стали країни Балтії. 28 вересня 1939 р. у Москві між СРСР та Естонією було підписано пакт про взаємодопомогу, згідно з яким СРСР одержав право ввести на її територію свої війська. Подібні договори було підписано також із Латвією і Литвою. У всіх договорах радянська сторона брала на себе зобов'язання не втручатися у внутрішні справи країн Балтії.

Улітку 1940 р. СРСР розпочав другий етап територіально-політичної перебудови в Прибалтійських республіках, пред'явивши їхнім урядам необгрунтовані ультиматуми про порушення зобов'язань, а також надіславши туди своїх спеціальних емісарів. Відповідно до ультиматумів на територію Литви, Латвії та Естонії увійшли додаткові радянські війська. У країнах було проведено вибори до нових органів влади, а в серпні 1940 р. країни Балтії увійшли до-складу СРСР.

У 1940 р. ускладнилися відносини і з сусідньою Румунією. Користуючись тим, що головні сили вермахту були зайняті на заході, радянські війська після ультиматуму в червні того ж року зайняли територію Бессарабії і Північної Буковини. Це викликало обурення в Берліні, оскільки територія Буковини не значилася в таємному протоколі як зона впливу СРСР," до того ж радянські війська підійшли занадто близько до румунських нафтових родовищ, які постачали німецьку армію пальним.

27 вересня 1940 р. Німеччина, Італія та Японія уклали Троїстий пакт. Таким чином було завершено формування блоку агресивних держав і розподіл між ними сфер впливу. Німеччина розпочала підготовку до війни з СРСР (завдання на розробку плану війни проти СРСР було дано генерал-полковникові Ф. Гальдеру наприкінці липня 1940 р.). Щоб якось утримати СРСР в полі зору своєї політики до вирішення ситуації з Англією, А. Гітлер вдався до складної дипломатичної гри. У жовтні 1940 р. він надіслав Й. Сталіну листа із запрошенням здійснити офіційний візит. Пропозицію було прийнято. 12 листопада 1940 р. до Берліна прибув нарком закордонних справ СРСР В. Молотов. Зустріч радянської делегації було організовано на вищому рівні: під склепіннями берлінського вокзалу велично лунала мелодія «Інтернаціоналу» (гімну СРСР), по всьому місту майоріли радянські й німецькі прапори. В. Молотов був прийнятий безпосередньо А. Гітлером. Під час розмови А. Гітлер запропонував СРСР приєднатися до Троїстої угоди для ведення спільних бойових дій проти Великої Британії, пообіцяв СРСР вихід до Перської затоки, Передачу нафтових промислів на півдні Ірану. Німеччина також брала на себе зобов'язання врегулювати відносини між Туреччиною і СРСР у питаннях використання Чорноморських проток. Такі німецькі пропозиції були позитивно сприйняті радянським керівництвом, яке навіть почало підготовку до «кидка На Південь». Таким чином, А. Гітлеру вдалось виграти час для підготовки нападу на СРСР у зручний для нього час. Але події на Балканах внесли деякі Корективи в плани Німеччини.

Воєнна катастрофа, яку зазнала Франція, викликала справжній шок у США. Кількість прихильників політики ізоляціонізму невпинно зменшувалась. Що стосується Ф. Рузвельта, то він одразу після початку Другої світової війни взяв курс на зміну законодавства щодо нейтралітету США на користь Англії. Спочатку було запроваджено принцип «плати і вези», який дозволяв закуповувати зброю у США і вивозити її на англійських Суднах. У вересні 1940 р. було досягнуто домовленість про передачу Англії 50 американських есмінців в обмін на оренду військово-повітряних і військово-морських баз у Вест-Індії (Багамські острови, Ямайка, Карибські острови Та ін.), на Бермудських островах та Ньюфаундленді терміном на 99 років. Президент Ф. Рузвельт після переобрання його на третій термін, у листопаді 1940 р., ще рішучіше взявся за ліквідацію закону про нейтралітет. Зрештою у березні 1941 р. було прийнято законодавство про ленд-ліз, що передбачав надання зброї та іншого воєнного спорядження в борг або оренду тим країнам, оборона яких є життєво важливою для інтересів США. Це дало змогу Англії, фінансові ресурси якої вже були вичерпані, отримувати зброю, продовольство, сировинні ресурси в потрібній кількості.

Після поразки Франції Англія залишилась віч-на-віч з Німеччиною. 16 липня 1940 р. А. Гітлер підписав план операції «Морський лев», яка передбачала завоювання Англії. Як показували підрахунки, Німеччина не мала можливості здійснити масову висадку військ на Британські острови. і У неї не вистачало потрібної кількості плавучих засобів.

Тоді Німеччина вдалась до повітряного наступу на англійські міста а метою примусити Велику Британію капітулювати. Він розпочався 15 серпня, а завершився пізньої осені. Бомбардування продовжувались і далі, але вже не мали такого розмаху. Британія вистояла, зазнавши значних матеріальних і людських втрат (понад 30 тис. осіб). Так, місто Ковентрі було стерте з лиця землі. Важливу роль у боротьбі відіграли мужність англійських льотчиків та створена на території Англії в 1939 р. мережа радіолокаційних постів.

Повітряна війна коштувала Німеччині близько 2 тис. літаків і 1 тис. досвідчених льотчиків.

Другим серйозним випробуванням для Англії стала битва за Атлантику. Отримуючи водними шляхами 50 % стратегічної сировини і продовольства, Англія могла опинитись у скрутному становищі, якби Німеччині вдалося перерізати атлантичні комунікації.

Завоювання Франції, Норвегії, Данії дало можливість Німеччині перейти в рішучий наступ. Згідно з концепцією головнокомандуючого німецьким флотом гросс-адмірала Е. Редера вирішальна роль у цій боротьбі відводилась лінкорам «Бісмарк», «Тірпіц» та ін. Але ця армада зазнала поразки, не завдавши значних збитків Англії.

Результативніше діяли німецькі підводні човни, якими командував адмірал К. Деніц. Улітку 1940 р. Англія змушена була використовувати свої стратегічні резерви продовольства та сировини. Недооцінка Німеччиною ролі підводних човнів напередодні війни не дала їй змогу мати їх необхідну кількість і блокувати Британські острови. Навесні 1941 р. німецькі підводники застосували тактику «вовчих зграй» (відкрита атака відразу декількох підводних човнів) для боротьби з англійськими конвоями. Англійський флот зумів вистояти, а після вступу у війну США союзники поступово відновили контроль над Атлантикою.

Тим часом війна продовжувала ширитися, захоплюючи все нові регіони. Після поразки Франції серйозну небезпеку для Великої Британії становила не тільки Німеччина, а й Італія, яка мала досить значні сухопутні, військово-морські та повітряні сили.

Улітку 1940 р. італійці розпочали військові дії проти англійців у Східній Африці, де мали в Ефіопії 300 тис. солдатів і офіцерів проти 30 тис. англійців у Сомалі, Кенії та Судані. У липні італійці зайняли частину Кенії, ряд пунктів у Судані й захопили Британське Сомалі. Однак у Судані й Кенії італійцям не вдалося досягти успіху і вони змушені були перейти до оборони. Головні сили італійці скерували на захоплення Єгипту та Суецького каналу, розраховуючи встановити свій вплив на всьому Близькому Сході. У вересні 1940 р. італійські війська, прямуючи до Суецького каналу, завдали удару із Лівії (Кіренаїка, Триполітанія) по Єгипту і, просунувшись углиб країни на 90 км, були зупинені англійцями.

Ще 28 жовтня 1940 р. у розпал битви над Англією Б. Муссоліні без попередніх консультацій з А. Гітлером розпочав наступ двох своїх армій з території Албанії на Грецію, прагнучи реалізувати плани створення середземноморської імперії. Прем'єр-міністр Греції І. Метаксас оголосив загальну мобілізацію і звернувся по допомогу до Великої Британії. Хоча Англія й була стурбована становищем у Єгипті й переживала не найкращі часи, все ж таки перекинула у Грецію та на острів Крит деякі сухопутні та авіаційні частини і надіслала на допомогу грекам кілька кораблів. Італійський наступ дуже швидко захлинувся і грецька армія, перейшовши в контрнаступ, відкинула італійські дивізії за албанський кордон. Тим часом англійці перемагали у битві за Середземне море. Вирішального удару по італійському флоту було завдано у листопаді 1940 р., коли англійські торпедоносці з авіаносця здійснили удар по головній воєнно-морській базі Італії «Таранто». Італія відразу втратила три лінкори, а Англія отримала військову перевагу. Після цього удару італійський флот не наважувався на активні дії, а Англія змогла утримати свої бази в Гібралтарі й, особливо, на Мальті. У січні—травні 1941 р. англійські війська звільнили Британське Сомалі, Кенію, Судан, Ефіопію від італійців. На початку лютого

1941  р. раптовим контрударом англійці оточили італійські війська в Єгипті та оволоділи Кіренаїкою. Італійські війська були повністю деморалізовані й ледве стримували наступ британців у Триполітанії. Таким чином, плани Б. Муссоліні створити середземноморську імперію зазнали поразки.

А. Гітлер у січні 1941 р. мав намір надати Б. Муссоліні допомогу в Греції. Проте втягуватися у війну на Балканах напередодні війни з СРСР він не бажав. Л. Гітлер вдався до дипломатичних маневрів, зумівши 25 березня 1941 р. підписати з Югославією договір про приєднання до Антикомінтернівського пакту, а також Троїстої угоди. Але патріотично налаштовані офіцери на чолі з генералом Д. Сімовичем здійснили державний переворот і звернулися а проханням до Москви підписати в Белграді договір про взаємодопомогу, що і було зроблено 5 квітня 1941 р. А. Гітлер був розлючений. У відповідь на це німецькі війська напали на Югославію (операція «Маріта»), Спільно з ними діяли армії Болгарії та Угорщини. До агресії проти Югославії також приєдналась Італія. Лідер хорватських усташів А. Павелич проголосив утворення Незалежної хорватської держави (НХД), що згодом приєдналася до держав «осі». Королівство Югославія припинило своє існування.

Без затримки з території Югославії німецька армія почала наступ на Грецію з метою оточити грецькі дивізії та англійські експедиційні сили. Грецькі армії капітулювали перед німецькими військами. Під тиском переважаючих сил фашистів англійські експедиційні сили відступали до Афін. Згодом довелося залишити і їх. Залишки англійських військ зосередились на острові Крит. Проти них німецьке командування провело небачену повітряно-десантну операцію (почалась 27 травня 1941 р.), у результаті якої острів було захоплено. Обидві сторони понесли значні втрати.

Перевагами, що їх здобула Німеччина після захоплення Балканського півострова і острова Крит, А. Гітлер не зміг скористатися, так само, як І успіхами німецького корпусу під командуванням генерала Е. Роммеля В Єгипті. На черзі був напад на СРСР, який і так уже затримувався на місяць, а новий театр бойових дій вимагав напруження й концентрації усіх сил рейху.

Запитання на закріплення, ПИСЬМОВО.

1. Якими були причини Другої світової війни?

2. Який характер мала Друга світова війна?

3. Дайте оцінку «дивній війні».

4. Які територіальні придбання здійснив СРСР у перший період війни?  Як ви їх оцінюєте?

НАГАДУЮ,ЩО Є КЛАСНІ ВІДЕО:

https://www.youtube.com/watch?v=otsT0I435qI&t=327s

https://www.youtube.com/watch?v=VC_sj6r8W0g&t=134s

ЗАВДАННЯ ДО 6 ТРАВНЯ 2020Р

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

Тема: Наслідки Другої світової війни

Завдання: випишіть та вивчіть наслідки Д.С.В.

Пропоную цікаві відео з теми:

1.https://www.youtube.com/watch?v=5Bf32TKiZ78 (класна робота з картою, тема-бої)-9хв.

2.https://www.youtube.com/watch?v=-Yst63BHwsE (7хв)

3..https://www.youtube.com/watch?v=UAyaY3-eFa0* -дівчата,це те що болить! Жінка у війні...

ЛЕКЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ
1http://kimo.univ.kiev.ua/WW/81.htm-КОРОТКО ПРО НАСЛІДКИ
2.https://naurok.com.ua/pidsumki-i-naslidki-drugo-svitovo-viyni-1939-1945-rr-152841.html
3.http://shkolyar.in.ua/druga-svitova/svit

НЕ ЗАБУВАЙТЕ ПРО ПІДРУЧНИК!

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ!!! ДО 15 ТРАВНЯ :УКРАЇНА У Д.С.В.

ТЕМА: Україна на початку ДСВ. ОКУПАЦІЯ Червоною Армією.

ТЕМА:Україна на початку німецько-радяської війни. Бойові дії 1941-1942рр. Український визвольний рух. Тарас Бульба(Боровець)

ТЕМА: Окупація УкраїниНовий порядок. Колабораціонізм.

Тема: Рух Опору та його течії в Україні. УПА. Роман ухевич. Сидір Ковпак. Радянський партизанський рух.

ТЕМА:звільнення України.Депортація кримських татар.

ХТО БУВ НА УРОЦІ В ZOOM. вже дізнавя про першу тему. У понеділок о 12.00 4 травня поговоримо про інші теми.

КОНСПЕКТ СКЛАДАЄМО І ВЧИМО,ОПИРАЮЧИСЬ НА ГОЛОВНЕ. КОРИСТУЄМОСЯ НАШИМ ПІДРУЧНИКОМ. РОЗДІЛ 6.ПЕРЕВІРЯЄМО СЕБЕ ЗА ДОПМОГОЮ ЗАПИТАНЬ У КІНЦІ ПАРАГРАФІВ.

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ 

1.УКРАЇНА НА ЗАВЕРШАЛЬНОМУ ЕТАПІ ВІЙНИ. ВНЕСОК УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ В ПЕРЕМОГУ НАД НАЦИЗМОМ

2.ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ :"ВОЛЕЮ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ"(дослідження матеріалів про війну+документи)

3.ТЕСТУВАННЯ З ТЕМИ

Тема: Україна на Завершальному етапі війни.

ДАЙТЕ ПИСЬМОВІ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ

1. Як відбувалось звільнення Донбасу, Лівобережної, Правобережної та Південної України?

2. Доведіть, що битва за Дніпро стала прикладом масового героїзму радянських солдат.

3. Як відбувалась операція зі звільнення Києва? У чому виявився тоталітарний характер радянського режиму?

4. Які фактори сприяли успіхові наступу радянських військ 1943 — на початку 1944 pp. в Україні?

5. Чому німецьке командування надавало особливого значення утриманню території України у своїх руках?

6. Покажіть на карті території України, які були звільнені від німців на середину 1944 р.

ЛЕКЦІЯ (конспектувати не потрібно, лише виконувати письмові завдання нижче).

  Таким чином, на середину 1944 р. переважна більшість території України була звільнена від німецько-фашистських загарбників. Під владою німців залишалися лише західноукраїнські землі. Як розвивалися військово-політичні події в Україні на завершальному етапі війни, ми з’ясуємо сьогодні.

⇒⇒ Завершення вигнання окупантів з України

   Перед військами 1-го Українського фронту було поставлено завдання підготувати наступальну операцію, у ході якої розчленувати і розгромити німецьку групу армій «Північна Україна», визволити західні області України. Війська 1-го Українського фронту переважали ворога у живій силі, танках і артилерії у 1,5-2 рази, а в авіації — у 4 рази. Наступом 13 липня 1944 р. на Рава-Руському, а 14 липня на Львівському напрямках війська 1-го Українського фронту розпочали Львівсько-Сандомирську наступальну операцію, яка тривала до 29 серпня.

Із 18 по 22 липня радянські війська оточили і розгромили в районі Броди велике вороже угруповання в складі 8 дивізій, чисельністю близько 60 тис. осіб, з яких 38 тис. солдатів і офіцерів було знищено і 17 тис. взято в полон. Серед розгромлених військових частин була і 14-та гренадерська дивізія «СС-Галичина». Продовжуючи наступ, з’єднання 1-го Українського фронту 27 липня звільнили міста Львів, Станіслав і Перемишль, а 29 липня форсували Віслу. Було створено великий плацдарм на західному березі річки в районі Сандомира.

Із 20 по 29 серпня 1944 р. війська 3-го і 2-го Українських фронтів у взаємодії з Чорноморським флотом і Дунайською військовою флотилією провели Яссько-Кишинівську операцію, у ході якої була розгромлена група німецько-фашистських армій «Південна Україна». 25 серпня радянські війська визволили місто Ізмаїл. Вони повністю звільнили Молдавську РСР і Ізмаїльську область України від німецько-фашистських окупантів і розгорнули наступ у глиб території Румунії. Одночасно радянські війська 6 серпня 1944 р. оволоділи містом Дрогобичем.

8 жовтня 1944 р. радянські війська визволили останній окупований фашистами населений пункт радянської України у її довоєнних кордонах — залізничну станцію і село Лавочне Дрогобицької області.

Складання хронологічної таблиці

ЗАВДАННЯ: ЗАПОВНІТЬ ПРОПУСКИ

ЗАВЕРШЕННЯ ВИЗВОЛЕННЯ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Дата	Подія
	Львівсько-Сандомирська операція (27 липня звільнено Львів, Перемишль; форсуванням р. Вісли закінчився розгром німецької групи армій «Північна Україна»)
20-29 серпня 1944 р.
28 жовтня 1944 р.	Карпатсько-Ужгородська операція. Повне визволення Закарпаття, остаточне вигнання фашистських окупантів з українських земель

Завдання (письмово)

1. Що зумовило шалений опір ворога під час визволення західноукраїнських земель?

2. Назвіть операції, у результаті яких було звільнено Західну Україну.

⇒⇒ Становище в західних областях України

   Завдання ( коротко дайте відповіді)

1. Пригадайте, які дві течії Руху Опору були поширені в Україні в роки Другої світової війни.

2. Охарактеризуйте передумови їх появи.

3. Що ви знаєте про ОУН? Якою була її діяльність на початку війни?

4. Пригадайте, до яких форм і методів боротьби вдавалися діячі ОУН.

5. Назвіть причини та наслідки розколу в ОУН.

6. Простежте процес утворення та еволюцію УПА.

7. У чому ви вбачаєте суперечливість і трагедію діяльності ОУН УПА?

ЛЕКЦІЯ

   У серпні 1943 р. був скликаний III Надзвичайний великий збір ОУН-Б. Він не тільки проголосив курс на боротьбу проти «московсько-більшовицького та німецького ярма, за побудову Української самостійної соборної держави», а й виробив соціально-економічну та політичну платформи організації.

На початку 1944 р. Митрополит А. Шептицький зауважив: «Прибуття більшовиків не лише можливе, а й забезпечене». 29 лютого 1944 р. командувач 1-м Українським фронтом Микола Ватутін з невеликою охороною на схід від Рівного натрапив на засідку однієї з сотень УПА і був смертельно поранений.

Робота з документом Із листівки УПА

«Ми боремося за Українську державу, а не за чужий імперіалізм. Ми мусимо берегти наші сили, бо ми впевнені, що війна у своїй кінцевій фазі надасть нам державу».

Запитання (письмово)

1. У чому, на вашу думку, полягала центральна ідея, яку обстоювала УПА?

2. Чому в ході війни відбувалося збільшення лав УПА?

3. Хто, на вашу думку, поповнював загони вояків УПА? Чому в її лавах були люди різних національностей та політичних поглядів?

ЛЕКЦІЯ

Лише на Рівненщині у січні-лютому 1944 році було зареєстровано 154 напади на загони Червоної армії, у яких загинуло 600 червоноармійців. 24 квітня 1944 р. в околицях села Гурби на Рівненщині дійшло до великої битви, у якій з радянського боку взяло участь близько ЗО тис, з боку УПА — до 5 тис. чол. Повстанці втратили вбитими близько 2 тис. осіб, ще 1,5 тис. потрапили в полон.

Бої навесні та влітку 1944 р. знесилили УПА. Протягом 1944 р. УПА спільно з німецькими саперами споруджувала схрони. У наступні 1945-1946 pp. було винайдено близько 29 тис. таких сховищ. У вересні 1944 р. з німецьких концтаборів звільнено 150 відомих націоналістів (Я. Стецька, С. Банд еру). Німецьке командування у жовтні надало 320 інструкторів для підготовки загонів УПА і розпочало постачання зброї і спорядження.

У довідці НКВС УРСР від 22 жовтня 1945 p., підписаній заступником наркома Т. Строкачем, подаються такі дані: упродовж 21 місяця, починаючи з лютого 1944 p., проведено 26 685 бойових операцій проти ОУН УПА. Повстанці здійснили 6 128 операцій. За цей час вбито 98 846 повстанців і підпільників, захоплено 104 990, з’явилися зповинною 48 880 осіб. Із радянського боку загинуло 9621 осіб, поранено 1 343, пропали безвісти — 2 456 осіб.

Завдання

Зробіть висновки з наведених фактів.

⇒⇒ Методи боротьби з повстанцями

• Бойові операції;

• облави та арешти підозрюваних у співпраці;

• депортація до східних районів СРСР підозрілих у зв’язках з повстанцями, членів їх сімей та близьких. Загалом було депортовано понад 200 тис. осіб;

• проведення масових мобілізацій до лав Радянської армії;

• агітація, пропаганда, ідеологічний тиск на мирне населення;

• провокації з боку переодягнених у повстанців загонів НКВС, які влаштовували терор щодо місцевого населення;

• створення загонів самооборони;

• здійснення політики радянізації.

Учитель. Деякі історики називають події, що розгорнулися в Західній Україні громадянською війною, інші — «війною патріотів і колонізаторів». Чию думку підтримуєте ви? Вибір обґрунтуйте.

Робота з документом Із висловлювання Р. Шухевича

«...Домагатися, щоб жодне село не визнало радянської влади. ОУН має діяти так, щоб усі, хто визнав радянську владу, були знищені. Не залякувати, а фізично знищувати. Не потрібно боятися, що люди проклянуть нас за жорстокість. Хай із 40 мільйонів українського населення залишиться половина — нічого страшного в цьому немає».

Завдання (письмово)

1. Проаналізуйте зміст документа.

2. Як ви вважаєте, чому оунівці спрямували свої зусилля на боротьбу з радянською владою? Які методи вони використовували в цій боротьбі? Чи схвалюєте ви їх?

⇒⇒ Завершення Великої Вітчизняної війни. Героїзм українського народу. Ціна перемоги

ЛЕКЦІЯ( не конспектувати)

 У середині січня 1945 р. розпочався загальний наступ радянських військ. Були успішно завершені Вісло-Одерська, Східно-Прусська і Західно-Карпатська операції. 16 квітня 1945 р. почалася Берлінська операція. Під час цієї битви було розгромлено 93 піхотних, танкових і моторизованих німецьких дивізії. Із 16 квітня по 7 травня радянські війська взяли в полон 480 тис. солдатів і офіцерів, захопили 1 550 танків, 8 600 гармат, 4 510 літаків. Понад 100 тис. радянських воїнів загинули у ці дні. Берлін капітулював 8 травня 1945 р. Німеччина підписала акт про беззастережну капітуляцію. Із війною в Європі було покінчено. 9 травня стало всенародним святом — святом Перемоги.

На всіх фронтах Великої вітчизняної війни, за даними головної редколегії зведеної Книги пам’яті України, протягом війни у Збройних Силах СРСР воювали 6 млн (за іншими даними більше 7 млн) вихідців з України. Половина з них — 3 млн (за іншими даними 4,1 млн) — полягли в боях. Половина тих, хто залишилися живими, стали інвалідами.

Демографічні втрати України з 1 січня 1941 до 1 січня 1945 р. перевищують 13 млн 584 тис. осіб (враховуючи 300 тис. українців, які після перемоги відмовились повернутися на батьківщину з Німеччини та Австрії). За період окупації загинули 5,5 млн осіб (3,9 млн цивільних і 1,6 млн військовополонених). Нацисти знищили в Україні 1 млн євреїв. Якщо у 109 містах УРСР на 1 січня 1941 р. мешкали 8,5 млн громадян, то після осені 1944 р. — лише 3,2 мільйона.

Воїни-українці та уродженці України вписали безсмертні сторінки в історію війни, показавши приклади ратного героїзму. Так, подвиг білоруса капітана М. Гастелло (вихованця Луганської авіаційної школи) повторили й українці. Серед учасників повітряних таранів — 55 льотчиків-українців та уродженців України. Із 15 фронтів, що діяли в період радянсько-німецької війни, більше половини очолювали маршали і генерали за походженням українці.

Із 11 603 воїнів, які в роки війни за бойові подвиги були удостоєні звання Героя Радянського Союзу, 2 072 були українці, причому 32 з них удостоєні цього звання двічі, а один — І. Кожедуб — тричі. Із 7 млн нагород 2,5 млн належать українцям. Партизани і підпільники України за самовіддану боротьбу проти фашистських окупантів одержали майже 63,5 тис. нагород із 152 тисяч.

Лейтенант О. Берест з Сумщини був один з перших, хто підняв прапор Перемоги над рейхстагом.

31 військовослужбовець — вихідці з України — повторили подвиг О. Матросова, серед них були і чотири воїни-євреї. Снайпер-українець В. Дяченко знищив 425 фашистів, Ф. Харченко — 387, Ф. Рубахо — 346 окупантів.

Американський журналіст Е. Сноу після поїздки Україною в січні 1945 р. писав: «Друга світова війна була насамперед українською війною», — мотивуючи свою думку тим, що жодна держава Європи не зазнала таких страшних руйнувань.

Фашисти повністю знищили понад 250 українських сіл, у тому числі 171 на території «партизанських областей» — Волинської, Житомирської, Сумської й Чернігівської; було зруйновано 714 міст і понад 27 тис. інших населених пунктів. Прямі матеріальні збитки склали 285 млрд крб в цінах 1941 p., що в 5 разів перевищувало асигнування УРСР на нове будівництво впродовж 3 довоєнних п’ятирічок. Втрачено 40 % економічного потенціалу: було знищено 16,5 тис промислових підприємств. В Україні залишилось лише 19 % довоєнної кількості підприємств.

10 млн жителів залишилися без даху над головою. Загальна сума втрат населення й господарства України — майже 1,2 трлн крб.

Із закінченням війни завершився процес об’єднання всіх українських земель в одній державі: 26 листопада 1944 р. з’їзд народних комітетів Закарпаття в Мукачевому (готувався під патронажем Л. Брежнєва) ухвалив рішення про вихід краю зі складу Чехословаччини і приєднання до УРСР. Цей акт було формально закріплено угодою між Радянським Союзом і Чехословаччиною від 29 червня 1945 року.

Складання таблиці (письмово)

НАСЛІДКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ДЛЯ УКРАЇНИ

Людські втрати	Матеріальні втрати	Демографічні втрати	Політичні зміни

⇒⇒ Перехід до мирного ЖИТТЯ

Учитель. На визволених від окупантів територіях почали відновляти свою діяльність органи радянської влади.

Робота з документом

Із записів у щоденнику О. Довженка

«Чи подивлюся на пустелі, на цвинтарі, чи поплачу на руїнах і чи перерахую мільйони втрат? А потім умру з горя, щоб не бачити, як будуть заселяти тебе, моя Україно, чужими людьми, як будуть карати твоїх недобитків за каторжну працю в Німеччині, за те, що не вмерли вони від голоду і дочекалися нашого приходу».

Запитання (усно)

Проаналізуйте текст, вміщений у документі. Що мав на увазі

О. Довженко, говорячи, що можна померти з горя на руїнах України?

Учитель. Із визволенням України на порядку денному постали проблеми відбудови господарства.

⇒⇒ Культура України в роки війни

Учитель. А. Розенберг у директиві рейхскомісара Е. Коху від 18 листопада 1941 р. зазначав: «Щоб створити загальні передумови для налагодження життя, досить допустити існування початкових шкіл». Дозволялося організовувати професійні школи. Навчальний процес у них відбувався за програмами, складеними німецькими чиновниками.

Робота з документом

Зі статті «Завдання виховання молоді», опублікованої в газеті «Нове Запоріжжя», 10 грудня 1941 р.

«Одним з найважливіших завдань нашої школи є боротьба із залишками більшовицьких ідей. За часів свого панування жидівсько-більшовицькі агітатори встигли глибоко отруїти свідомість мас і, головно, молодого покоління...

Л. Козачок, завідувач відділу народної освіти м. Запоріжжя»

Запитання (усно)

Якими були цілі освіти в умовах окупації?

ЛЕКЦІЯ (не конспектувати)

 За підсумками навчального 1941-1942 рр. у Запоріжжі працювало 33 народні семирічні школи, у яких навчалося 11 тис. учнів і працювало 433 учителі (порівняно з радянськими часами кількість шкіл зменшилася лише на 3, а кількість учнів — на 3,5 тис.). У Дніпропетровській області за ініціативою бургомістрату до кінця року відкрили 138 шкіл, де навчались 30,7 тис. учнів і працювали 1 070 учителів, дев’ять професійно-технічних шкіл, до яких були зараховані 21 654 особи.

Узимку 1942-1943 pp., зазнавши військових поразок на Східному фронті, військове командування наказало закрити всі школи на невизначений термін у зв’язку з нестачею палива для обігріву приміщень. Навчання було поновлене лише на початку весни 1943 p., а деякі школи запрацювали лише у квітні.

На територію Німеччини з України було вивезено близько тисячі вчених.

У 1942 р. у Львові почали функціонувати п’ять вишів, але мова викладання була німецька, лише в кінці кожної лекції упродовж 10 хв робили резюме українською, причому студенти спілкувалися між собою також німецькою. На Волині протягом 1941-1943 pp. існував Інститут народної освіти у Кам’янці-Подільському, в інших округах — Житомирський інститут народної освіти (ІНО), Вінницький медичний інститут, у Києві — Українська Академія наук (недовго), у Харкові — Український художній інститут, у Дніпропетровську — університет тощо.

У роки окупації в Україні виходили 150 газет і журналів, працювало 15 радіостанцій — певна річ, під суворим наглядом фашистської цензури.

В Україні працювали театри. На початку 1943 р. київські й харківські артисти організували в Києві Театр музики і драми, Київський оперний театр. Харківський драмтеатр гастролював у Полтаві, в Одесі працювали чотири театри, у Києві здобула популярність студія «Ґроно» П. Коваленка. До березня 1943 р. театр ім. І. Франка в Станіславі дав 43 вистави різних жанрів. У Ворошиловграді із серпня 1942 р. діяли Український музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка, цирк, театр «Кабаре».

Українська хорова капела мала у своєму складі 30 артистів. Із вересня 1942 р. відчинив свої двері Історичний музей.

У Харкові функціонували: Український національний оперний театр, театр ляльок, Український національний драматичний театр, Український національний хор, Українське концертно-естрадне бюро, духовий оркестр, Український оркестр народних інструментів, хор національної консерваторії, джаз-оркестр, працювали п’ять музичних шкіл, Харківський об’єднаний архів. У січні 1942 р. в оперному театрі у Харкові вперше після 1918 р. виконували гімн «Ще не вмерла Україна».

Упродовж 1941-1944 pp. у Львові відбулося п’ять виставок образотворчого мистецтва. Тут також діяло Українське видавництво, виходив місячник «Наші дні».

Це був не колабораціонізм, а політика нонконформізму, «троянський кінь», подарований Україною імперії Гітлера. Адже творчі колективи не пропагували фашистських ідей, а всіляко намагалися підтримати людей у важкі часи окупації, хоча б тимчасово створити для них атмосферу людяності.

Із вересня 1942 р. за наказом окупаційної влади розпочалося організоване пограбування українських національних культурних цінностей.

⇒⇒ Евакуація вишів та їх діяльність у радянському тилу

Учитель. У радянському тилу інтенсивно працювали над розробкою важливих наукових проблем і підготовкою висококваліфікованих спеціалістів понад 70 вишів, евакуйованих з України.

У результаті запровадження запропонованого Є. О. Патоном способу автозварювання продуктивність праці збільшилась у 5 разів, потреба в робочій силі зменшилася на 84 %, а витрати електроенергії знизилися на 42 %. Розроблена вченими-металургами України нова технологія знизила брак під час виплавляння сталі з 42 до 2 %. За участі українських енергетиків на 2,5 тис. т на рік було збільшено сировинну базу коксування і своєчасно введено в дію 11 нових шахт. Колектив Інституту клінічної фізіології АН УРСР, очолюваний академіком О. О. Богомольцем, розробив ефективні методи лікування ряду інфекційних, травматичних, шлункових та інших захворювань. Завдяки запропонованим українськими вченими новим методам лікування смертність серед поранених радянських воїнів знизилася на 7 %.

Формуючи радянську патріотичну свідомість, 1942 р. в Уфі Інститутом історії України видано перший том «Нарисів історії України» та популярна «Історія України». Книга донесла до масового читача знання, поширення яких до війни перебувало під забороною: про ратні подвиги українського козацтва та його провідників, «славних лицарів козацьких» — Петра Сагайдачного, Івана Сірка, Максима Кривоноса, Івана Гонту та ін.

25 письменників України полягли смертю хоробрих. Великий загін українських радянських літераторів працював у фронтових, армійських та дивізійних газетах і на радіо.

Близько 350 музичних творів написали в роки евакуації композитори УРСР. У 1943 р. був створений Український народний хор під керуванням Григорія Верьовки.

У радянському тилу продовжували свою творчу працю 42 евакуйованих з України театральних колективи: Київський театр опери та балету ім. Т. Г. Шевченка — в Уфі й Іркутську (230 тис. глядачів), Київський драматичний театр ім. Івана Франка — у Семипалатинську і Ташкенті, Харківський оперний театр ім. М. В. Лисенка — у Читі, Харківський драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка — у Фергані та ін.

За час евакуації театри України поставили 176 п’єс, які відвідали 15 млн глядачів.

Кіномитці України продовжували працювати над створенням художніх і хронікально-документальних кінофільмів (500 кіножурналів, 100 короткометражних фільмів). Київська кіностудія художніх фільмів, яка працювала в Ашхабаді, за допомогою Ашхабадської і Ташкентської студій створила такі фільми, як «Олександр Пархоменко», «Як гартувалася сталь», «Партизани в степах України». Значною популярністю користувався хронікально-документальний фільм «Битва за нашу радянську Україну», створений О. Довженком за участю Ю. Солнцевої та Я. Авдєєнка і випущений на екрани в листопаді 1943 року.

Понад 900 назв книг надрукувало об’єднане Українське державне видавництво. Випускались газети і журнали: «Українське слово», «Украйна», «Перець».

 Узагальнення та систематизація знань (поміркуйте)

1. Якою була ціна перемоги для України?

2. Чим відрізнявся розвиток культури на окупованій території і в радянському тилу?

VI. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний матеріал підручника.