КАРАНТИН. ІПФ-10, ІПФ -11. ПРАВОЗНАВСТВО

ІПФ- 10

Тема: Економічні і соціальні права.Право на працю, право на страйк

Економічні права та свободи людини і громадянина - це самостійний вид прав та свобод у загальній системі конституційних прав та свобод людини і громадянина, під якими слід розуміти можливості людини і громадянина володіти, користуватися та розпоряджатися економічними благами, а також набувати та захищати їх у порядку, межах, формах і спосіб, передбачених Конституцією та законами України

У сучасній науці конституційного права до економічних прав людини пропонується відносити значно ширший їх перелік, ніж той, що закріплений у чинному Основному Законі. Так, перелік зазначених прав має охоплювати: 1) право приватної власності; 2) право на користування об'єктами публічної власності; 3) право на свободу економічної діяльності (у тому числі свобода вибору виду суспільно корисної діяльності, свобода вибору професії, свобода підприємництва, право на захист від недобросовісної конкуренції тощо); 4) право на працю (у тому числі право на вільний вибір праці, заборона примусової чи невільницької праці, право на захист від незаконного звільнення та безробіття, право на безпечні умови праці, право на своєчасне отримання заробітної плати; право на рівну і справедливу оплату праці тощо); 5) право на спадкування (у тому числі свобода прийняття спадку, право на таємницю заповіту тощо); 6) право працівників на участь в управлінні своїм підприємством (у тому числі право на участь у приватизації, право на участь у розподілі прибутків свого підприємства тощо)3.

До соціальних прав та свобод людини і громадянина належать: право кожного на житло (ст. 47 Конституції України). У конституціях зарубіжних держав це право зазвичай не формулюється як суб'єктивне конституційне право, а тому не захищається судом4. Певною мірою про таке розуміння зазначеного конституційного права в Україні свідчить те, що в ст. 47 Конституції України закріплено положення, відповідно до якого держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду;

ЗАПИШІТЬ: основні заходи за допомогою яких забезпечуються право на працю

ü  Вільно обирати роботу

ü  Організація професійно  - технічного навчання

ü  Забезпечення безпечних та здорових умов праці

ü  Неможливість заробітної платні нищу встановленого мінімуму

ü  Захист від незаконного звільнення

ü  Своєчасне одержання винагороди

Більш докладно будемо вивчати окремо галузі права – трудове право.

ПРИГАДАЙТЕ, ПОМІРКУЙТЕ:

1. чи доводилося вам чути повідомлення про страйк?
2. Як ви розумієте це поняття?

Страйк – це припинення працівниками роботи з вимогою вирішити певні соціально – економічні проблеми(гарантоване право на страйк, але виключно вирішення  соціальних і економічних інтересів, страйк з політичними вимогами визначаються незаконним)

Право на власність.

ЗНАЙДІТЬ І ЗАПИШІТЬ ВИЗНАЧЕННЯ «ВЛАСНІСТЬ»

Поясніть власне розуміння поняття «власність»?

ЗАПИШІТЬ ВИЗНАЧЕННЯ: володіння, користування, розпорядження.

            Зараз ви сидите на стільцях, за столом, перед вами зошит та ручка. Стільці ви використовуєте як задоволення вашої потреби дати відпочинок ногам, стіл використовуєте, щоб покласти підручник, зошит та ручку, щоб було зручно робити записи. В всіх цих випадках ви користуєтесь властивостями речей. Але водночас ви і володієте цими речами- можете їх пересувати(перекласти) в інше місце, підсунути стілець дальше чи ближче до парти. Покласти ручку в зошит чи портфель, це є володіння річчю. А от продати, поміняти на іншу річ викинути ви можете лише ті речі, які є вашими особистими. Стілець і стіл є власністю школи, тому ви користуючись чи володіючи ним, не можете змінити їх «юридичну долю». Отже лише власник має всі ці три повноваження щодо речі.

ЗАПИШІТЬ:

Основні положення власності:

Ø  Право приватної власності є непорушним

Ø  Конфіскація може здійснюватися виключно за рішенням суду.

Ø  Використання власності не повинно завдати шкоди іншим особам.

ЗАПИШІТЬ: Форми власності.

В Україні існує декілька форм власності

1. приватна
2. колективна
3. загальнодержавна
4. комунальна

Форми власності

колективна

Приватна

державна

Майно кооперативів, акціонерних товариств, громадських та релігійних об’єднань

загальнодержавна

комунальна

 

Робота у зошиті

ЗАВДАННЯ 1

Колективна форма власності. Назвіть об’єктів і суб’єктів даної форми власності.

ЗАВДАННЯ  2

Приватна  форма власності. Назвіть об’єктів і суб’єктів даної форми власності.

ЗАВДАННЯ 3

Колективна форма власності. Назвіть об’єктів і суб’єктів даної форми власності.

ЗАВДАННЯ 4

Державна  форма власності. Назвіть об’єктів і суб’єктів даної форми власності.

ЗАВДАННЯ 5

Комунальна форма власності. Назвіть об’єктів і суб’єктів даної форми власності.

ЗАПИШІТЬ ВІДПОВІДІ У ЗОШИТ

Згадайте форми власності в Україні, визначте, про яку форму власності йдеться в прикладах.

1. Будинок ВР України
2. Парти, столи та стільці школи
3. Підприємство
4. Спортивний інвентар дитячої організації
5. Підручник
6. шкільна форма

Підсумки.

Для нас важливі соціально – економічні права, які носить фундаментальний характер права на власність, які є необхідними для розвитку економіки.

Д.З : ВИВЧИТИ КОНСПЕКТ,опрацювати відповідний параграф.

ІПФ-11 

ТЕМА: СІМЕЙНЕ ПРАВО

   Сімейне право України – це галузь права, що врегульовує сімейно-шлюбні та прирівняні до них відносини.

Сімейне право врегульовує засновані на шлюбі, спорідненості, усиновленні, опіці, піклуванні, прийнятті на виховання дітей, особисті немайнові та майнові відносини, що виникають між членами сім ї, або за їхньою участю.

СІМЕЙНИЙ КОДЕКС РЕГУЛЮЄ ТРИ ГРУПИ ПРАВОВІДНОСИН:

- сімейні відносини (майнові та особисті немайнові) між подружжям, батьками й дітьми та іншими родичами;

- несімейні, або прирівняні до них відносини (усиновлення, опіки, піклування);

      

 - відносини з приводу реєстрації актів цивільного стану (народження, усиновлення, зміни прізвища, імені та інше).

Шлюб – це сімейний союз чоловіка та жінки, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану (РАЦС), породжує взаємні права та обов’язки для подружжя.

Умови укладення шлюбу:

1.  Взаємна згода чоловіка та жінки.

2.  Досягнення шлюбного віку, для жінок  і чоловіків – 18 років.

3.  Одношлюбність.

Але є винятки коли шлюб може бути зареєстровано раніше.

Увага!!!!

СКЛАДІТЬ СХЕМУ " ПОРЯДОК УКЛАДАННЯ ШЛЮБУ"

УВАГА!!!

ЗАПОВНІТЬ ТАБЛИЦЮ :

Права подружжя	Обов’язки подружжя

  

        ОЗНАЙОМТЕСЬ, ЗАПИШІТЬ СКОРОЧЕНО(!!!) ПО БАЖАННЮ :                                          Права і обов'язки батьків і дітей:

Права батьків	Права дітей
Немайнові
•  Переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини •  Залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізич­ним та юридичним особам •  Обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, мораль­ним засадам суспільства •  Право на захист своєї дитини, повноліт­ніх доньки та сина •  Право на визначення місця проживання дитини •  Право на відібрання малолітньої дитини від інших осіб	•  Право  на належне  батьків­ське виховання •  Право противитися неналеж­ному   виконанню   батьками своїх обов'язків щодо них •  Право звернутися за захис­том своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування •  Із 14 років — право зверну­тися до суду з позовом про позбавлення батьків батьків­ських прав •  Право бути вислуханою бать­ками   та   іншими   членами сім'ї,   посадовими   особами з питань, що стосуються її життя •  Повнолітня дочка,  син має право звернутися за захистом прав та інтересів непрацез­датних, немічних батьків як їх законні представники
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування
Майнові
Право спільної сумісної власності батьків і дітей
•  Право використовувати дохід, одержа­ний від використання майна дитини, на виховання та утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім'ї •  Право власності на аліменти, одержані на дитину	•  Право на майно, призначе­не для її розвитку, навчання та виховання •  Право брати участь у розпо­рядженні   аліментами,    які одержані для її утримання
Обов'язки батьків	Обов'язки дітей
Немайнові
• Обов'язок забрати дитину з пологово­го будинку або іншого закладу охорони здоров'я •  Обов'язок     зареєструвати     народжен­ня дитини в державному органі РАЦС Обов'язок виховувати дитину в дусі по­ваги до прав та свобод інших людей, лю­бові до своєї сім'ї та родини, свого наро­ду, своєї Батьківщини •  Обов'язок піклуватися про здоров'я ди­тини, її фізичний, духовний та мораль­ний розвиток •  Обов'язок забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готува­ти її до самостійного життя— Обов'язок поважати дитину •  Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї •  Забороняються будь-які види експлуата­ції батьками своєї дитини забороняють­ся фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гід­ність дитини	• Обов'язок   піклуватися   про батьків, проявляти про них турботу та надавати допомогу
Майнові
•  Обов'язок передавати в користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток •  Обов'язок вислухати думку дитини щодо способів управління її майном •  Обов'язок утримувати дитину до досяг­нення нею повноліття	•  Повнолітні дочка, син зо­бов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потре­бують матеріальної допомоги •  Дочка, син крім сплати алі­ментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, спричинених тяж­кою хворобою, інвалідністю або немічністю

Особисті немайнові і майнові права та обов'язки батьків та дітей

ЗАВДАННЯ: (ВІДПОВІДЬ У ЗОШИТ)

Проаналізуйте зміст наведених схем. У чому полягає особливість прав і обов'язків особи, яка є учасником сімейних правовідносин? Доведіть, що обов'язки батьків і дітей є взаємними.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: ВИВЧИТИ КОНСПЕКТ+ ВІДПОВІДНИЙ ПАРАГРАФ

ФОТО КОНСПЕКТІВ НАДІСЛАТИ ДО 18,03.2020

24.03.2020р.

УВАГА!!! КОРИСНЕ ВІДЕО ПО ВИВЧЕНИМ ТЕМАМ!!!

ІПФ-10

1.https://www.youtube.com/watch?v=jzEPbyUfGIU&t=20s

2.https://www.youtube.com/watch?v=xmt7qlKIM-4

3.https://www.youtube.com/watch?v=YmEV1GmQ0KQ - прекрасний відео-урок



КОНСПЕКТ;

УСНО: Поясніть поняття «право», «особа», «закон», «Конституція», «громадянство», «громадянин».

 Пригадайте, з скількох частин складається Конституція України.

 ПИСЬМОВО:

1.     Який документ на вашу думку підтверджує громадянство України?

2.     Що означає поняття  «апатриди»?

3.     Що означає поняття  «підданий»?

4.     Що означає поняття   «біпатрид»?

5.     Чи існує в нашій державі подвійне громадянство?

6.     Які підстави набуття громадянства в Україні? ( навести приклади)

7.     Які підстави припинення громадянства в Україні? (навести приклади)

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ:

Суспільство, держава нерозривно пов’язані з поняттями права і свободи. Почуття свободи,рівності,власної гідності, що виявляється в людстві поступово – від давньої концепції людської нерівності до філософії природних прав  людини епохи Просвітництва, « Декларація прав людини і громадянина» у Франції, «Білль про права» в США. Є такий вислів: « Хто не знає  свого минулого, той не побудує майбутнього».

ПЛАН :в зошит

1.      Права та свободи людини й громадянина.

2.      Загальна декларація прав людини.

     3.  Права, свободи й обов’зки людини в Конституції України.

     4. Конституційні обов’язки громадян України.

Кожен з вас у повсякденному житті, можливо, вимовляв слова : « які я маю права», « це моє право», «я знаю свої права» ,« права людини».

  Як ви розумієте, що таке права людини?

Відповідь  починіть зі словосполучення : « На мою думку,права людини – це…»

 Шлях людства до сучасного розуміння прав людини був довгим. Спочатку права людини існували у формі моральних норм, наприклад, право на повагу, на свою власну точку зору. Такі права існують сьогодні. Вони важливі для людини, але не  належать до правових норм і законів.

       Закони, які з’явилися одночасно з виникненням держави, зробили права людини правовою концепцією. Права людини ( на працю, життя, власність, безпеку, медицину) визначалися законами, але держава, переважно, обмежувала їх. Найчастіше права, закріплені у законах держави, насправді не були реалізовані.

      Права людини – це здатністю людини існувати й розвиватися як особистість,щоб задовольняти свої потреби, здебільшого закріпленні законодавством.

    Свобода людини – це відсутність будь-яких обмежень, утисків у чомусь, можливість вибору моделі поведінки.

Часто сьогодні ми чуємо слова « права» і «свобода людини». У чому  різниця між цими поняттями? Свобода людини може бути реалізована, без будь-якого втручання держава. Держава повинна забезпечити охорону і захист цих свобод. Таким є, наприклад, свобода віросповідання, свобода думки, свобода слова.

     Сьогодні у людини є різні права, які часто поділяються на кілька основних груп.

                                                  Права та свободи людини ( якщо у вас вже є табличка,з минулих уроків, не переписуйте,але скиньте у фото.)

Види прав і свобод людини і громадянина	Права і свободи за Конституцією України
Громадянські (особисті)	Право на життя (ст. 27), повага гідності (ст. 28), свобода та особиста недоторканість (ст. 29), недоторканість житла (ст.30), таємниця листування та телефонних розмов (ст. 31),свобода пересування (ст. 33), свобода думки і слова (ст. 34),
Політичні	ст. 36 Конституції України - право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей, ст. 38 Конституції України - право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, ч. 1 ст. 39 Конституції України - право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування
Економічні	ст. 42 Конституції України - право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, ст. 43 Конституції України - право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, ст. 44 Конституції України - право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів
Соціальні	ст. 46 Конституції України - громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та ін
Культурні	ст. 53 Конституції України - право на освіту має кожен, повна загальна середня освіта є обов'язковою; ст. 54 Конституції України - право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів та ін.

   2. Протягом століть людського існування права людини зазнали чимало змін. Згадайте Древній Рим і Грецію,Єгипет і Вавилон. Тисячі рабів , які створювали багатства та велич цих держав, були позбавленні будь-яких прав.

    Закони закріплюють нерівність людей відповідно до станових, майнових, релігійних, національних та іншими ознаками. Така нерівність  неможлива для реалізацію прав і свобод людини. Ряд подій , які  наближують день отримання прав людини, почалася з ухваленням у 1215 році англійської Великої хартії вольностей (Magna Carta).

   Після Великої хартії в європейських державах був прийнятий ряд документів, в яких було поширені права найвищих верств населення ( Золота булла імператора  Карла IV в 1356 році , Білль про права в Англії у 1689 році).

Сполученні Штати, які перемогли у війні за незалежність , боротьбу за права людини прийняли Конституцію 1789 році, оголосивши народ суверенним. А вже в 1791 році були прийняті перші десять поправок , які захистили б  права   їхніх городян від сваволі центрального уряду. Це й  закон отримав назву Білль про права.

        Поміркуйте і дайте відповідь письмово: Які ви знаєте міжнародно-правові документи хх століття , що регулюють права людини? Коли і чому вони з’явилися?

   Загальна Декларація  прав людини, яка була створена в Парижі в 1945р. діє і по сьогодні. Протягом всього часу організацією ООН  Декларація розвивалася, зміцнювала свою суть. Та на основі цієї Декларації створена ціла низка міжнародно-правових актів:

1952рік – Конвенція про про політичні права жінок;

1959рік – Декларація прав дитини;

1965рік – Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації;

1966рік – Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права;

1979рік – Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок;

1984рік – Конвенція проти катувань та інших нелюдських або принижуючих гідності видів поводження;

1989рік – Конвенція про права дитини.

3.  В нашій державі основним Законом  є Конституція України. В якому закріплені права і свободи громадян України. Ці права не можуть бути зменшенні або звуженні, а також не можуть бути скасованні.

     Кожна людина, яка знає норми Конституції України може допомагати собі та іншим людям знайти вихід у різних життєвих ситуація, які можуть виникнути у нашому житті.

   

4.Конституційні права ,свободи та обов’язки називають основними, оскільки вони визначають найбільш важливі, істотні відносини у зв’язки між громадянином і державою. Визнання державою прав і свобод людини і громадянина шляхом закріплення їх у Конституції та інших законодавчих актах є першим і необхідним кроком до їх затвердження та здійснення.

    Людина, яка живе в нашому суспільстві має не тільки права, а й обов’язки. У так званій Загальній Декларації прав людини говориться , що « кожна людина має обов’язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особистості».Тому у Конституція України має ряд обов’язків. Наш закон України вимага,щоб кожен громадянин неухильно дотримуватися Конституції України та законів України,щоб не зазіхав  на честь і гідність, на права та свободи. Основний Закон застерігає, що незнання законів не звільняє їх від відповідальності.

  Конституційні обов’язки:

1.Непосягати на права та свободи, честь та гідність інших людей;

2. шанувати державні символи;

3.неухильно дотримуватися Конституції України та законів України;

4. сплачувати податки й збори в порядку та розмірах, установлених законом;

5. незаподіяти шкоди природі, культурній спадщині, відшкодувати завданні збитки;

6. захищати Вітчизну, її незалежність і територіальну цілісність.

Додаток.

СКЛАДІТЬ КОНСПЕКТ ІЗ ПОДАНОГО МАТЕРІАЛУ.

ПИСЬМОВО:

- Яку роль відіграють права людини у суспільстві?

- Назвіть основні групи прав і свобод  людини.

- Назвіть,  які конституційні обов’язки громадян України є.

  Учитель. Обговоримо юридичні ситуації чи порушено у них права і які саме.

Юридична задача  ПИСЬМОВО

1.Мати двох неповнолітніх дітей відлучилася у справах, залишивши їх вдома. Діти бавилися сірниками, і через необережне поводження з ними в квартирі виникла пожежа. Сусіди, почули плач дітей з квартири, в якій була пожежа, викликали пожежників. Після прибуття рятувальники виламали двері й проникли в квартиру. Чи правомірні їхні дії? Чи порушили вони право на недоторканість житла?

  .

2. Громадянин Симеренко при влаштуванні на роботу заповнив анкету, в якій була графа – до якої віри ви належити ? Чоловік написав, що сповідує буддизм. На підставі цього йому було відмовлено у працевлаштуванні. Чи правомірні такі дії?

     

3.22-річний   Андрій звернувся до призовної комісії з проханням звільнити в цьому році його від призову на військову службу, оскільки він навчається в педагогічному університеті на четвертому курсі.

ОЗНАЙОМТЕСЬ!!!  КОНСПЕКТУЙТЕ ЗА БАЖАННЯМ.

Конституція України - Розділ II

ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА.

Стаття 27. Кожна людина має невід'ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.

Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла.

Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Стаття 33. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Стаття 35. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання.

Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 47. Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

    Додаток 2

Конституція України - Розділ II

Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Стаття 65. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Стаття 66. Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Стаття 67. Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Стаття 68. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

  

Словник

Права людини – це можливості людини існувати й розвиватися як особистість, задовольняти свої потреби, здебільшого закріплені законодавством.

Конституція – Основний Закон України.

Загальнолюдські цінності – цінності, які мають значення для збереження і розвитку людства на різних станах його існування і є основою для співпраці та взаєморозуміння між людьми.

Рівність – вимога, у відповідності з якою забезпечується однакове соціальне положення людей, які належать до різних соціальних і етнічних груп.

Гідність – моральне поняття, що виражає уявлення про цінність особи і передбачає вимогливість і повагу до самої себе та інших, а також поважливе ставлення до неї збоку суспільства.

Закон – документ,нормативний акт, який має вищу юридичну силу, приймається законодавчим органом держави в особливому порядку.

Декларація – офіційне проголошення державою, політичною партією, міжнародними організаціями головних принципів їхньої діяльності, програмних позицій, повідомлення про суттєву, принципову зміну в їхньому статусі.

Держава – суверенна, політико-територіальна організація влади певної частини населення в соціально неоднорідному суспільстві, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна через право свої накази робити загальнообов’зковим для населення всієї країни, здійснювати керівництво й управління загальносуспільними справами.

Конвенція – угода, міжнародний договір з якогось одного спеціального питання, що визначає права й обов’язки держав у певній окремій галузі.

Ратифікація – затвердження верховним преставницьким органом державної влади міжнародного договору, який після цього набирає юридичної сили для цієї держави.

Хартія – у середні віки документ, що засвідчує які-небуть права або привілеї.

Підсумки уроку

Україна– незалежна держава, робить свої перші кроки у цьому демократичному процесі, виборює право стати цивілізованим суспільством, яке поважає людську гідність, права і свободу своїх громадян.

ТЕСТИ ПИСЬМОВО!!!

1. Закріплена у законодавстві та забезпечена державою можливість суб’єкта мати юридичні права та нести юридичні обов’язки – це …

А) законні інтереси;

Б) правоздатність;

В) юридичні вчинки.

2. Церква (релігійні організації) в Україні:

            А) є державною установою;

            Б) відокремлена від держави;

            В) утворюється з метою підтримки державної політики.

3. До юридичних дій належать:

А) народження;

Б) смерть;

В) призов на військову службу.

4. Не є джерелом міжнародного права:

А) міжнародні договори;

Б) міжнародно-правові звичаї;

В) народні звичаї.

5. Що є основним національним багатством в Україні?

А) людина;

Б) земля;

В) права людини.

6. Кому належить право визначати і змінювати конституційний лад в Україні?

А) виключно Верховній Раді України;

Б) виключно Президенту України;

В) виключно народом.

7. Чи можливе укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України?

А) можливе;

Б) неможливе;

В) можливе після внесення відповідних змін до Конституції України.

8. Відповідно до ст. 1 Конвенції ООН про права дитини, дитиною вважається людська істота віком:

А) до 14 років;

Б) до 18 років;

В) до 16років.

9. Основний документ із прав людини, що був прийнятий 10 грудня 1948 року у Парижі Генеральною Асамблеєю ООН, - це:

            А) Загальна декларація прав людини;

             Б) Статут ООН;

В) Міжнародний пакт про громадянські і політичні права.

Г)Хартія прав людини.

10. Розташуйте у хронологічній послідовності (за роками прийняття):

А) Міжнародний пакт про громадянські та політичні права.

Б) Загальна декларація прав людини;

В) Декларація прав дитини;

Г) Конвенція про права дитини.

НАДІСЛАТИ МЕНІ НА ПОШТУ ДО 30.03.2020Р.

ІПФ -11      УВАГА!!!

1.https://www.youtube.com/watch?v=P2S2tRYNwNw-  цікаво та корисно,НЕ НУДНО!!!

2.https://www.youtube.com/watch?v=hR1n06Mblwo - для "продвинутих"))), блок №1

3.https://www.youtube.com/watch?v=U4x7PlGHBcg- блок 2

Запитання 1

Особи, які спільно проживають, ведуть спільний побут, мають взаємні права та обов’язки – це…

варіанти відповідей

А)  шлюб

Б)  сусіди

В) сім'я

Г) подружжя

Запитання 2

Якої підстави належності до сім'ї не існує?

варіанти відповідей

А) народження

Б) шлюб

В) громадянський шлюб   

Г) усиновлення

Запитання 3

Укажіть, що належить до особистих немайнових прав подружжя

варіанти відповідей

А)право на материнство (батьківство)

Б)право на розподіл обов’язків та спільне вирішення питань життя сім’ї

В)право на майно, набуте нею, ним до шлюбу

Г)право на повагу до своєї індивідуальності

Запитання 4

Сімейний союз чоловіка та жінки, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану – це…

варіанти відповідей

А)шлюб

Бсусіди

В)сім'я

Г)подружжя

Запитання 5

Який шлюбний вік встановлено в Україні?

варіанти відповідей

А.16 років

Б.18 років 

В.19 років        

Г. 21 рік

Запитання 6

Між ким із зазначених осіб шлюб НЕ може бути зареєстрований?

варіанти відповідей

А)між 19-річним Олегом та 18-річною Оксаною

Б)між 25-річною Оленою та 19-річним Петром

В)між 28-річним Олексієм та 30-річною Валентиною, яка має 5-річного сина

Г)між 18-річною Іриною та 21-річним Андрієм, яким не оформив офіційне розлучення

Запитання 7

Яка із зазначених обставин НЕ є перешкодою для реєстрації шлюбу?

варіанти відповідей

А)Недієздатність однієї з осіб, яка бажає зареєструвати шлюб

Б)Перебування особи, яка бажає зареєструвати шлюб, в іншому зареєстрованому шлюбі

 В)Наявність у однієї з осіб, яка бажає зареєструвати шлюб, дитини

Г)Родинні зв’язки між особами, які бажають зареєструвати шлюб

Запитання 8

Яка умова для укладення шлюбу є обов’язковою?

варіанти відповідей

А)релігійна реєстрація

Б)реєстрація у державному органі реєстрації актів цивільного стану

В)подання заяви про реєстрацію шлюбу за місцем прописки

Г)дружина має взяти прізвище чоловіка

Запитання 9

Який термін передбачено законом між поданням заяви та реєстрацією шлюбу?

варіанти відповідей

А)1 тиждень    

Б)14 днів        

В)1 місяць        

Г) 3 місяці

Запитання 10

У якому з випадків термін між поданням заяви та реєстрацією може бути скорочено?

варіанти відповідей

А)вагітність нареченої

Б)нареченого призвано до армії

В)наречена виїжджає в довгострокове відрядження

Г) усі варіанти правильні

Запитання 11

Опіку встановлюють над

варіанти відповідей

а)над неповнолітніми віком від 14 до 18 років

Б)малолітніми дітьми, які не досягли 14 років

В)малолітніми дітьми, які не досягли 12 років

Г)над неповнолітніми віком від 16 до 18 років

Запитання 12

Згідно зі статтею 51 Конституції України, обов’язок охорони дитинства покладено на державу

варіанти відповідей

А)статтею 55

Б)статтею 51

В)статтею 54

статтею 52

НАДІСЛАТИ НА ПОШТУ ДО 26.03.2020Р.

ІПФ-10.       ДО 6.04.2020Р.

В ТЕКСТІ ВИДІЛЕНІ НАГОЛОВНІШІ МОМЕНТИ ТЕМИ, ЯКІ ПОТРІБНО ЗАПИСАТИ ТА ПРОАНАЛІЗУВАТИ. ВИ МОЖЕТЕ ДОПОВНЮВТИ СВІЙ КОНСПЕКТ,Я ВАС НЕ ОБМЕЖУЮ.

ТЕМА:МІЖНАРОДНІ ГАРАНТІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ

ОЗНАЙОМТЕСЬ ІЗ МАТЕРІАЛОМ:

Тривалий час вважалося, що взаємовідносини між державою і людиною — це внутрішня справа держави, а тому вони мають регулюватися виключно національним законодавством. У сучасному світі проблема прав людини та їх захисту перестала бути внутрішньою справою держави, а стала об’єктом міжнародно-правового регулювання.

Потреба забезпечення прав людини в масштабах міжнародного співтовариства була визнана більшістю розвинутих держав після Другої світової війни, зважаючи на масові порушення прав людини під час війни, причому не лише з боку супротивної сторони. Деколи громадяни виявлялися беззахисними і через свавілля власної держави.

Організація Об’єднаних Націй (далі — ООН) у своєму Статуті постановила вагому мету: «сприяти повазі до прав людини і основоположних свобод для всіх, незалежно від раси, статі, мови і релігії».

ЗАПИШІТЬ: 

!!!ООН утвердила три основні міжнародні акти:

1) Загальну Декларацію прав людини, яка була проголошена і затверджена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року;

2) Міжнародний Пакт про економічні, соціальні та культурні права;

3) Міжнародний Пакт про громадянські та політичні права (обидва датовані 16 грудня 1966 року).!!!!

Ці три правові акти ще називають «Хартія прав людини», або «Міжнародний білль прав людини». Юридична сила цих документів різна. Загальна Декларація прав людини містить норми-рекомендації, які є бажані, але не обов’язкові для держав-членів ООН. Однак нині загальновизнано, що в ній міститься мінімальний перелік основних прав людини. Норми поведінки, закріплені в Пактах, які за своєю суттю є міжнародними договорами, вважаються обов’язковими для держав, що до них приєдналися.

Крім цих документів, існує низка договорів, конвенцій, протоколів, які мають на меті закріплення співпраці держав у боротьбі з порушеннями прав людини. Для виконання своїх зобов’язань ООН створює різні спеціалізовані установи та підрозділи. Так, є багато організацій і агентств ООН, які функціонують та проводять роботу з конкретних питань, пов’язаних із дотриманням прав людини.

Міжнародні стандарти прав людини — це визнані міжнародним співтовариством, зафіксовані в міжнародних актах та договорах, гарантовані діяльністю міжнародної правоохоронної системи, принципи та норми щодо прав людини, дотримувати яких має будь-яка цивілізована держава як член цього співтовариства.

Процес визнання і забезпечення основних прав людини, з-поміж інших континентів, найінтенсивніше відбувся в Європі, народи якої зазнали найбільших втрат від порушень прав людини і прав нації, народів з боку тоталітарних держав — нацистських, більшовицько-комуністичних. Так, у 1949 році створена Рада Європи, основним пріоритетом якої є «захист і подальший розвиток прав людини і основоположних свобод». Нині ця міжнародна організація налічує 47 держав-членів. Україна стала членом Ради Європи у 1995 році, взявши на себе низку зобов’язань у сфері реформування чинного законодавства на основі норм і стандартів Ради Європи.

У 1950 році в Римі держави-члени Ради Європи утвердили Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, до якої у 1997 році приєдналася і Україна. Цей міжнародний документ має зобов’язальний характер, і держава, яка приєднується до Конвенції, бере на себе зобов’язання поважати права людини, гарантувати кожному, хто перебуває на її території, права та свободи, визначені Конвенцією (ст. 1). Отож кожна держава має дотримувати цього мінімального європейського стандарту.

Окрім Конвенції, яка має фундаментальне значення у формуванні європейських стандартів прав людини, Рада Європи впродовж своєї діяльності прийняла ще низку протоколів до неї, якими внесено поправки і доповнення до її змісту, а також інших актів.

Європейська правозахисна система є найрозвиненішою і, крім Ради Європи, охоплює Європейський Союз, Організацію з безпеки і співробітництва в Європі та ін., але особливе місце в ній посідає Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), розташований у Страсбурзі, рішення якого є обов’язковими для виконання Україною.

Відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, українські суди під час розгляду справ мають застосовувати Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Саме в рішеннях ЄСПЛ положення Конвенції тлумачаться, набувають реального життя.

Таким чином, міжнародні та європейські стандарти прав людини відіграють важливу роль, адже обов’язок держави, яка прийняла ці стандарти, полягає не тільки у визнанні прав людини, зокрема через їх закріплення в Конституції та законах, а й у створенні ефективних механізмів забезпечення і захисту цих прав усіма державними структурами. Тож людина, її права та свободи мають бути орієнтиром для держави та її інституцій.

ЗАПИШІТЬ ВИСЛІВ І ПОМІРКУЙТЕ:

Сьогодні у світі немає жодної держави, в якій би на 100 % додержувалися прав людини для всіх. Завжди скрізь є якісь правопорушення. Але за правопорушення, скоєні в нормальній цивілізованій демократичній країні, і тим паче правопорушення, які стосуються прав інших людей, завжди існує відповідальність.

Володимир Василенко,

український правник-міжнародник, представник України в Раді ООН з прав людини з 2006 по 2010 рр

Національні механізми захисту прав людини — це сукупність передбачених національним законодавством інструментів і можливостей, що їх кожна людина може використати для захисту своїх прав. Такі інструменти й можливості в Україні загалом передбачені в Конституції.

У нашій державі діє розгалужена система захисту прав людини, подібна до тих, що функціонують у розвинених демократичних країнах. Як ви вже знаєте, внутрішньодержавний механізм захисту прав людини має дві основні форми: судову й адміністративну. Розгляньмо їх докладніше.

Судовий захист — найефективніший і найважливіший механізм забезпечення прав та свобод людини..

Судову владу в Україні здійснюють суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції та забезпечує верховенство права і пряму дію Конституції на всій території України.

Суди загальної юрисдикції, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечують кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності і визначається Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Суди України утворюють єдину систему, до якої входять:

1) місцеві (окружні) суди — загальні, господарські та адміністративні суди першої інстанції;

2) апеляційні суди — суди, які створюють в апеляційних округах, де можна оскаржити рішення місцевого суду, якщо сторона незадоволена);

3) вищі спеціалізовані суди (їх створення передбачене законом, але на цю мить вони ще формуються, згодом ці суди діятимуть як суди першої та апеляційної інстанції з розгляду окремих категорій справ):

~ Вищий суд з питань інтелектуальної власності;

~ Вищий антикорупційний суд;

4) Верховний Суд — найвищий суд у системі судів загальної юрисдикції, до складу якого можуть входити судді в кількості не більше двохсот.

Новий Верховний Суд, створений відповідно до останніх змін законодавства в результаті судової реформи, офіційно почав діяти з 15 грудня 2017 року у складі 113 суддів. Процедура добору, тестування, перевірки і кваліфікаційного оцінювання цих суддів тривала понад рік.

У структурі Верховного Суду діють:

Велика Палата Верховного Суду

~ Касаційний цивільний суд

~ Касаційний адміністративний суд

~ Касаційний господарський суд

~ Касаційний кримінальний суд

Створення будь-яких надзвичайних та особливих судів не допускається.

Суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ. Кримінальні справи про вчинення злочинів передають до розгляду в суд після їх належного розслідування, і саме суд установлює вину особи та виносить вирок (обвинувальний або виправдувальний).

Інші справи суд розглядає після відповідного письмового звернення, яке називається позовом. Позов має встановлену процесуальними кодексами форму, тобто має містити потрібну для вирішення спору інформацію.

Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України та Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року.

Громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи приватного права можуть звернутися до Конституційного Суду України, скерувавши конституційну скаргу – це письмове клопотання особи, яка вважає, що застосований у кінцевому судовому рішенні в її справі Закон України суперечить Конституції України щодо вирішення питання про конституційність цього закону. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано.

Складниками позасудового механізму захисту прав людини, у широкому розумінні, є майже всі органи державної влади, адже весь апарат демократичної держави спрямовує свою діяльність і на захист прав та свобод людини і громадянина. Зокрема, це Президент України — гарант прав та свобод людини і громадянина, Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган, адже виключно законами України визначаються права та свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; Кабінет Міністрів України, що уповноважений уживати заходів щодо забезпечення прав та свобод людини і громадянина; місцеві державні адміністрації та інші органи виконавчої влади, які на відповідній території забезпечують додержання прав і свобод громадян; прокуратура України, що здійснює визначені Конституцією України функції для захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави; інші державні органи, а також недержавний самоврядний інститут — адвокатура — забезпечує захист, представництво та надання інших видів правової допомоги на професійній основі.

Адміністративна форма захисту прав людини може бути первинним (але не обов’язковим) кроком до відновлення порушених прав і передбачає розгляд звернень громадян до органів державної влади та місцевого самоврядування, які кожна людина має право скеровувати як індивідуально, так і колективно, як письмово, так і усно.

Звернення громадян за формою можна подати як:

- пропозиції (зауваження) — висловлюють пораду, рекомендацію щодо діяльності відповідного органу, а також думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, удосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави;

- заяви — містять прохання про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, депутатів, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності;

- клопотання — прохання про визнання за особою певних прав чи свобод;

- скарги — формулюють вимоги про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб.

Письмове звернення має відповідати встановленим вимогам. Зокрема, у ньому має бути зазначено прізвище, ім’я по батькові, місце проживання громадянина(-ки), викладено суть питання. Письмове звернення має бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Анонімні письмові звернення, у яких не зазначене місце проживання, нема підпису автора(-ів), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, не розглядають.

Забезпечувати охорону прав і свобод людини, протидіяти злочинності, підтримувати публічну безпеку і порядок покликана також поліція — розгалужена система органів виконавчої влади, яка має центральний орган управління і територіальні (місцеві) органи. Поліція має реагувати на заяви й повідомлення про злочини та інші правопорушення як у письмовій формі, так і у формі електронного документа.

Письмову заяву можна подати в найближче відділення поліції особисто або надіслати поштою, телеграфом чи іншим видом зв’язку. Для електронних звернень громадян створена спеціальна електронна поштова скринька: pg.npu@police.gov.ua. Оперативний виїзд на місце вчинення протиправного діяння здійснюється за викликом на тел. номер 102.

Також права людини забезпечують такі особи як уповноважений Верховної Ради України з прав людини Лариса Денисова та уповноважений Президента України з прав дитини  Микола Кулеба.

3.

ПОМІРКУЙТЕ НАД ВИСЛОВОМ. ЯК ВИ ВВАЖАЄТЕ, ЧОМУ УКРАЇНЦІ НЕ ЗНАЮТЬ СВОЇХ ПРАВ? ЧОМУ ЗНАТИ СВОЇ ПРАВА ЦЕ ВАЖЛИВО?«Українці не знають своїх прав, що є предметом маніпуляцій серед чиновників» — заявив діючий Міністр юстиції Павло Петренко

Лілія Гриневич, перебуваючи ще у статусі кандидата на посаду міністра освіти, озвучила наступний перелік першочергових завдань: правильне завершення навчального року; забезпечення отримання атестатів; проведення тендеру на підручники; доопрацювання закону «Про освіту» та нормативно-правової бази, необхідної для впровадження закону «Про вищу освіту». Поняття «стратегія» у своєму виступі вона застосувала лише до «побудови нової моделі багатоканального фінансування ПТУ».

Під час Світового освітнього форуму, що відбувся у Лондоні 23 – 25 січня 2017 р., діючий міністр заявила про необхідність перезавантажити систему підготовки вчителів, щоб виростити нового українського педагога, який цінує кожного учня. Поставлена міністром проблема, дійсно, вкрай актуальна. Однак, бачення «перезавантаження», з огляду на сучасні реалії, вимагає суттєвої конкретизації. Так, у процесі спілкування з учнями харківських шкіл постійно доводиться чути про негативне ставлення до школи і небажання її відвідувати. Головною причиною учні називають саме ставлення вчителів.

На осінь поточного року Міносвіти анонсувало власну презентацію етичного кодексу учителя. Дійсно, з точки зору формування корпоративної культури це доцільно, але для вирішення проблеми порушень прав учнів, мабуть, не достатньо. Без реальних механізмів захисту прав учнів і правових санкцій за їх порушення досягти реального позитивного результату навряд чи можливо.

Все шкільне життя і вирішення його проблем має стати публічним. Фактам порушення прав учнів, диктаторського спілкування з дітьми слід надавати широкого розголосу. Для цього прийнятні такі засоби:

Створення спеціальних електронних інформаційних ресурсів;

Створення «учнівських гарячих ліній»;

Написання відгуків про школу на шкільних та інших сайтах із викладенням конкретних фактів порушень та прізвищ вчителів-порушників.

Ефективними організаційними засобами можуть стати:

Створення батьківських та громадських наглядових рад за дотриманням прав учнів;

Розробка радами та громадськими активістами і публічне обговорення системи санкцій за порушення прав учнів;

Періодичне винесення на обговорення батьківських комітетів та громадських рад питання про стан громадянського виховання та дотримання прав учнів у школах з подальшим наданням висновків і рекомендацій адміністраціям шкіл та державним органам.

Батькам, які все ще цікавляться переважно оцінками дітей та деякими питаннями витрат зібраних коштів, варто розширювати коло інтересів: приділяти увагу змісту того, чому вчать і як спілкуються з учнями. Солідарне батьківське «ні» здатне суттєво зменшити масштаби порушень прав і протиправного тиску в школі.

Пам’ятка

1.  Дитиною визнається особа, що не досягла віку вісімнадцяти років.

2. Кожна дитина має право жити і виховуватися в родині, наскільки це можливо, право знати своїх батьків, право на їхню турботу, право на спільне з ними проживання.

3. Дитина має право на виховання своїми батьками, забезпечення її інтересів, всебічний розвиток, повагу до її людської гідності.

4. Дитина вправі виражати свої думки при вирішенні в родині будь-якого питання, що стосується її інтересів, а також бути заслуханим у ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду. Врахування думки дитини, що досягла віку десяти років, обов'язкове, за винятком випадків , коли це суперечить її інтересам.

5. Дитина має право на ім'я, по батькові і прізвище. Право на набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їхню турботу.

6. Дитина має право на одержання захисту від своїх батьків і інших членів родини. Дитина має право власності на доходи, отримані нею, майно, отримане нею у чи дарунок чи в порядку спадкування, а також на будь-яке інше майно, придбане на кошти дитини.

7. У дитини є право на свободу думки, совісті і релігії.

8. Дитина має право на захист від незаконного втручання в здійснення її прав.

9. У дитини є право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. У дитини є право на освіту.

10. За дитиною визнається право на захист від економічної експлуатації і від виконання будь-якої роботи, що представляє небезпеку для її здоров'я.

11. Дитина має право на захист своїх прав і законних інтересів. Захист прав і законних інтересів дитини здійснюється батьками, а у випадках передбачених законом, органом опіки і піклування, прокурором і судом.

12. Дитина має право на захист від зловживань з боку батьків (осіб, їх що заміняють). При порушенні прав і законних інтересів дитини, у тому числі при невиконанні чи при неналежному виконанні батьками обов'язків по вихованню, освіті дитини або при зловживанні батьківськими правами, дитина вправі самостійно звертатися за їхнім захистом в орган опіки і піклування, а по досягненні віку чотирнадцяти років у суд.

13. Захист інтересів дитини державою. Держави учасники Конвенції по правах дитини поважають і забезпечують усі права, передбачені дійсною Конвенцією, за кожною дитиною, що знаходиться в межах їхньої юрисдикції, без якої-небудь дискримінації, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного, етнічного чи соціального походження, майнового стану чи стану здоров'я, місця народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.

14. Посадові особи й інші громадяни, яким стане відомо про загрозу життю чи здоров'ю дитини, про порушення її прав і законних інтересів, зобов'язані сповістити про це в орган опіки і піклування за місцем фактичного перебування дитини. При одержанні таких відомостей орган опіки і піклування зобов'язаний вжити необхідних заходів по захисту прав і законних інтересів дитини.


ЗВЕРНІТЬ УВАГУ НА ЦЕЙ КУРС. Я ВЖЕ ДАВАЛА ПОСИЛАННЯ НА НЬОГО.РЕКОМЕНДУЮ
https://www.youtube.com/watch?v=kp2q-fRjGiU
https://www.youtube.com/watch?v=I3Iz871owRs-  європейська конвенція прав людини

https://www.youtube.com/watch?v=rl5rnSGKYjI- пригадайте історі. прав людини

ІПФ-11 ДО 6.04.2020Р

ТЕМА:УСИНОВЛЕННЯ.ПРАВА ТА ОБОВЯЗКИ.

Корисні відео з теми:

1.https://www.youtube.com/watch?v=nkJFgerQBKA- усиновлення в Україні (на рос. мові)

2.https://www.youtube.com/watch?v=p_wTLmao8Xk- чому процедура усиновлення стала ще важчою (2018)
3.https://wwwЛЕКЦІЯ
utube.com/watch?v=tOarpVSkNtk- нові зміни до законодавства(кінець2019)
4.
https://www.youtube.com/watch?v=dYmfYYYXoJA- для глибшого розуміння: опіка, усиновлення, піклування, наставництво...


ОЗНАЙОМТЕСЬ З КЛЮЧОВИМИ СТАТТЯМИ СІМЕЙНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ.УВАЖНО ПЕРЕЧИТАЙТЕ , ЩО НОВОГО ВИ ДІЗНАЛИСЬ І З ЯКИХ СТАТТЕЙ? ЗАПИШІТЬ У ЗОШИТ.

СІМЕЙНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ N 2947-III від 10 січня 2002 року редакція від 03.07.2018 року

Розділ IV
ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

Глава 18
УСИНОВЛЕННЯ

Стаття 207. Поняття усиновлення

1. Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу.

2. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Стаття 208. Особа, яка може бути усиновленою

1. Усиновленою може бути дитина (стаття 6 цього Кодексу).

2. У виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування.

У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення.

Стаття 209. Усиновлення дитини, яку не забрали з пологового будинку чи підкинули, або яка була знайдена

1. Дитина, покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яку відмовилися забрати з них батьки, інші родичі, може бути усиновлена після досягнення нею двомісячного віку.

2. Дитина, яку було підкинуто чи знайдено, може бути усиновлена після спливу двох місяців з часу її знайдення.

Стаття 210. Усиновлення братів та сестер

1. Якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз'єднані при їх усиновленні.

За наявності обставин, що мають істотне значення, суд за згодою органу опіки та піклування може постановити рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами.

2. Якщо усиновлення для дитини не є таємним, брат та сестра мають право знати про нове місце її проживання.

Стаття 211. Особи, які можуть бути усиновлювачами

1. Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини.

2. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п'ятнадцять років.

У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років.

3. Усиновлювачами можуть бути подружжя, а також особи, зазначені у частинах п'ятій та шостій цієї статті.

Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.

4. Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину.

Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.

5. Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі.

Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі.

Якщо такі особи проживають однією сім'єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.

6. Якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв'язку з усиновленням втрачають правовий зв'язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка.

7. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.

Стаття 212. Особи, які не можуть бути усиновлювачами

1. Не можуть бути усиновлювачами особи, які:

1) обмежені у дієздатності;

2) визнані недієздатними;

3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

4) були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;

5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

8) страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров'я України;

9) є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;

10) були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;

11) за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;

12) є особами без громадянства;

13) перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.

2. Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, не можуть бути усиновлювачами інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

Стаття 213. Особи, які мають переважне перед іншими право на усиновлення дитини

1. За наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну і ту ж дитину, переважне право на її усиновлення має громадянин України:

1) в сім'ї якого виховується дитина;

2) який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється;

3) який усиновлює кількох дітей, які є братами, сестрами;

4) який є родичем дитини.

2. Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, переважне право на усиновлення дитини має подружжя.

Стаття 214. Облік дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян

1. Керівники закладів, у яких перебувають діти, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян, службові особи органів опіки та піклування, а також інші особи, яким стало відомо про дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, зобов'язані протягом семи робочих днів подати інформацію про них до відповідних відділів та управлінь районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у містах рад.

2. Районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах рад, якщо не виявилося осіб, які бажали б усиновити дитину або взяти її під опіку чи піклування, протягом одного місяця від дня надходження відомостей про них зобов'язані подати відповідну інформацію до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

3. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, якщо не виявилося осіб, які бажали б усиновити дитину або взяти її під опіку чи піклування, протягом одного місяця від дня надходження інформації про дітей, які можуть бути усиновлені, передають її для централізованого обліку до центрального органу виконавчої влади, до повноважень якого належать питання усиновлення та захисту прав дітей.

4. Порядок здійснення централізованого обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян, та порядок передачі дітей на усиновлення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

5. За невиконання вимог, встановлених у частинах першій - третій цієї статті, подання недостовірних відомостей, а також за дії, пов'язані з приховуванням дитини від усиновлення, керівники закладів, у яких перебувають діти, інші службові особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Стаття 215. Облік осіб, які бажають усиновити дитину

1. Облік осіб, які бажають усиновити дитину, ведеться відділами та управліннями районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у містах рад, на які покладається безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклування, Міністерством у справах молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим, службами у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також центральним органом виконавчої влади, до повноважень якого належать питання усиновлення та захисту прав дітей, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. Облік громадян України, які проживають за межами України, та іноземців, які бажають усиновити дітей, ведеться виключно центральним органом виконавчої влади, до повноважень якого належать питання усиновлення та захисту прав дітей, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 216. Заборона посередницької, комерційної діяльності щодо усиновлення дітей

1. Посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян України, іноземців забороняється.

Стаття 217. Згода батьків на усиновлення дитини

1. Усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків.

2. Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною. Угода про надання усиновлювачем плати за згоду на усиновлення дитини батькам, опікунам чи іншим особам, з якими вона проживає, є нікчемною.

3. Згода батьків на усиновлення може бути дана ними лише після досягнення дитиною двомісячного віку.

4. Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на усиновлення потрібна згода їхніх батьків.

5. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом.

6. Мати, батько дитини мають право відкликати свою згоду на усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Стаття 218. Згода дитини на усиновлення

1. Для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.

Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров'я.

2. Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення.

3. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв'язку з віком або станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення.

4. Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім'ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.

Стаття 219. Усиновлення дитини без згоди батьків

1. Усиновлення дитини провадиться без згоди батьків, якщо вони:

1) невідомі;

2) визнані безвісно відсутніми;

3) визнані недієздатними;

4) позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється;

5) протягом двох місяців після народження дитини не забрали її на виховання до себе в сім'ю та запис про них у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до статті 135 цього Кодексу.

2. Усиновлення дитини може бути проведено без згоди повнолітніх батьків, якщо судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її.

Стаття 220. Згода другого з подружжя на усиновлення дитини

1. На усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально.

2. Усиновлення дитини може бути проведене без згоди другого з подружжя, якщо він визнаний безвісно відсутнім, недієздатним, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Стаття 221. Згода опікуна, піклувальника на усиновлення дитини

1. На усиновлення дитини, над якою встановлено опіку або піклування, а також на усиновлення дитини, над батьками якої встановлено опіку або піклування, потрібна письмова згода опікуна або піклувальника, незалежно від згоди батьків.

2. Якщо опікун або піклувальник не дав згоди на усиновлення дитини, така згода може бути дана органом опіки та піклування.

3. Усиновлення може бути проведене без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки та піклування, якщо суд встановить, що усиновлення дитини відповідає її інтересам.

Стаття 222. Згода закладу охорони здоров'я або навчального закладу на усиновлення дитини

1. На усиновлення дитини, яка не має батьків і перебуває у закладі охорони здоров'я або навчальному закладі, потрібна письмова згода цього закладу.

Усиновлення може бути проведене без згоди цього закладу, якщо суд встановить, що усиновлення дитини відповідає її інтересам.

Стаття 223. Заява про усиновлення дитини

1. Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Подання такої заяви через представника не допускається.

2. Заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Стаття 224. Рішення суду про усиновлення

1. Суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема:

1) стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини;

2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину;

3) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення;

4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною;

5) особу дитини та стан її здоров'я;

6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.

2. При дотриманні всіх умов, встановлених цим Кодексом, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини.

3. Суд не може відмовити особі в усиновленні на тій підставі, що вона вже має або може народити дитину.

4. Суд, постановляючи рішення про усиновлення повнолітньої особи, враховує мотиви, на підставі яких особи бажають усиновлення, можливість їхнього спільного проживання, їхній сімейний стан та стан здоров'я, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Стаття 225. Момент здійснення усиновлення

1. Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Стаття 226. Право на таємницю усиновлення

1. Особа має право на таємницю перебування на обліку тих, хто бажає усиновити дитину, пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення.

2. Дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, в тому числі і від неї самої, факту її усиновлення.

3. Особа, яка була усиновлена, має право після досягнення нею чотирнадцяти років на одержання інформації щодо свого усиновлення.

Стаття 227. Право на приховання факту усиновлення від дитини, яка усиновлена

1. Усиновлювач має право приховувати факт усиновлення від дитини, яка ним усиновлена, і вимагати нерозголошення цієї інформації особами, яким стало відомо про неї як до, так і після досягнення дитиною повноліття.

2. Усиновлювач має право приховувати від дитини факт її усиновлення, якщо розкриття таємниці усиновлення може завдати шкоди її інтересам.

3. Якщо усиновлюється дитина, яка не досягла семи років, службові особи при виявленні її згоди на усиновлення зобов'язані вживати заходів щодо забезпечення таємниці усиновлення від самої дитини.

Стаття 228. Забезпечення таємниці усиновлення

1. Особи, яким у зв'язку з виконанням службових обов'язків доступна інформація щодо усиновлення (перебування осіб, які бажають усиновити дитину, на обліку, пошук ними дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про усиновлення, здійснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини тощо), а також інші особи, яким став відомий факт усиновлення, зобов'язані не розголошувати її, зокрема і тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним.

2. Відомості про усиновлення видаються судом лише за згодою усиновлювача, крім випадків, коли такі відомості потрібні правоохоронним органам, суду у зв'язку з цивільною чи кримінальною справою, яка є у їх провадженні.

3. Таємниця усиновлення забезпечується також відповідно до статей 229-231 цього Кодексу.

4. Особи, які розголосили таємницю усиновлення, несуть відповідальність, встановлену законом.

Стаття 229. Право усиновлювача бути записаним матір'ю, батьком дитини

1. Особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір'ю, батьком дитини або повнолітньої особи.

2. Якщо усиновлюється дитина, яка досягла семи років, то для запису усиновлювача матір'ю, батьком потрібна згода дитини, крім випадку, передбаченого частиною четвертою статті 218 цього Кодексу.

3. Суд задовольняє таку заяву усиновлювача у рішенні про усиновлення, якщо це відповідає інтересам дитини.

Стаття 230. Право усиновлювача на зміну відомостей про місце народження та дату народження дитини

1. Особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання змінити відомості про місце народження та дату народження дитини.

2. Дата народження дитини може бути змінена не більш як на шість місяців.

3. У рішенні про усиновлення суд змінює відомості про місце народження та дату народження дитини, якщо це відповідає її інтересам.

Стаття 231. Зміна прізвища, імені та по батькові особи, яка усиновлена

1. Якщо усиновлювачами є одночасно жінка та чоловік і якщо вони записуються батьками дитини, відповідно змінюються прізвище та по батькові дитини.

За заявою усиновлювачів може бути змінено ім'я дитини. Для такої зміни потрібна згода дитини. Така згода не вимагається, якщо дитина живе в сім'ї усиновлювачів і звикла до нового імені.

2. Якщо усиновлювач записується батьком дитини, відповідно змінюється по батькові дитини.

3. Якщо усиновлюється повнолітня особа, її прізвище, ім'я та по батькові можуть бути змінені у зв'язку з усиновленням за заявою усиновлювача та усиновленої особи.

4. Про зміни, передбачені у цій статті, суд зазначає у рішенні про усиновлення.

Стаття 232. Правові наслідки усиновлення

1. З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням.

При усиновленні дитини однією особою ці права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка.

2. Якщо після смерті одного з батьків дитини або розірвання шлюбу з особою, визнаною судом недієздатною, другий з батьків дитини вступив у повторний шлюб і його дружина, чоловік у повторному шлюбі бажають усиновити дитину, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто помер або визнаний недієздатним, рідні брати, сестри дитини мають право подати до суду заяву про збереження між ними та дитиною, яку усиновлюють, правового зв'язку.

Суд розглядає таку заяву одночасно із заявою про усиновлення і задовольняє її, якщо це відповідає інтересам дитини.

3. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.

4. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.

5. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Стаття 233. Внесення змін до актового запису про народження дитини, яка усиновлена

1. На підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи, складений органами державної реєстрації актів цивільного стану України, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження з урахуванням цих змін.

Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється.

Стаття 234. Збереження прав дитини, які вона мала до усиновлення

1. Дитина, яка усиновлена, зберігає права на пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, які вона мала до усиновлення.

Стаття 235. Нагляд за дотриманням прав дитини, яка усиновлена

1. Орган опіки та піклування здійснює нагляд за дотриманням прав дітей, які усиновлені і проживають в Україні.

2. Нагляд за дотриманням прав дитини, яка усиновлена, здійснюється до досягнення нею повноліття.

Стаття 236. Недійсність усиновлення

1. Усиновлення визнається недійсним за рішенням суду, якщо воно було проведене без згоди дитини та батьків, якщо така згода була необхідною.

2. Усиновлення визнається недійсним за рішенням суду, якщо усиновлювач не бажав настання прав та обов'язків, які виникають у результаті усиновлення (фіктивне усиновлення).

3. Усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо воно було проведене на підставі підроблених документів.

4. Усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду у разі відсутності згоди на усиновлення осіб, зазначених у статтях 220-222 цього Кодексу.

5. Якщо одним із подружжя усиновлена дитина другого з подружжя, усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що на момент усиновлення другий із подружжя не мав наміру продовжувати з ним шлюбні відносини.

Стаття 237. Правові наслідки визнання усиновлення недійсним

1. Усиновлення, визнане недійсним, анулюється з моменту його здійснення.

2. У разі визнання усиновлення недійсним припиняються права та обов'язки, які виникли раніше і встановлені законом для усиновлювача, його родичів та усиновленої дитини.

3. У разі визнання усиновлення недійсним відновлюються права та обов'язки між дитиною, її батьками та іншими родичами за походженням.

4. У разі визнання усиновлення недійсним дитина, яка не досягла чотирнадцяти років, за бажанням батьків або інших родичів передається їм.

У разі визнання усиновлення недійсним щодо дитини, яка досягла чотирнадцяти років, місце її подальшого проживання визначається за її згодою.

У разі якщо передання дитини батькам або іншим родичам неможливе, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

5. У разі визнання усиновлення недійсним відновлюються прізвище, ім'я та по батькові дитини, які вона мала до усиновлення.

За бажанням дитини вона має право надалі іменуватися прізвищем, ім'ям та по батькові, які вона одержала у зв'язку з усиновленням.

6. Суд може постановити рішення про стягнення аліментів на дитину з особи, яка була її усиновлювачем, на строк не більш як два роки, якщо дитина не має батьків або батьки не мають змоги її утримувати, за умови, що усиновлювач може надавати матеріальну допомогу.

Стаття 238. Скасування усиновлення

1. Усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо:

1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання;

2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення;

3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.

2. Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття.

Усиновлення може бути скасоване після досягнення дитиною повноліття, якщо протиправна поведінка усиновленого, усиновлювача загрожує життю, здоров'ю усиновлювача, усиновленого або інших членів сім'ї.

3. Усиновлення повнолітньої особи може бути скасовано судом за взаємною згодою усиновлювача і усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сімейні відносини між ними не склалися.

4. Усиновлення скасовується від дня набрання чинності рішенням суду.

Стаття 239. Правові наслідки скасування усиновлення

1. У разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов'язки, що виникли у зв'язку з усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами.

2. У разі скасування усиновлення відновлюються права та обов'язки між дитиною та її батьками, іншими родичами за походженням.

3. У разі скасування усиновлення дитина передається за бажанням батьків або інших родичів їм, а якщо це неможливо, - вона передається на опікування органові опіки та піклування.

4. У разі скасування усиновлення з підстави, зазначеної у пункті 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, якщо дитина не передається батькам, за нею зберігається право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала після усиновлення.

5. У разі скасування усиновлення дитина має право на збереження прізвища, імені та по батькові, які вона одержала у зв'язку з усиновленням. За бажанням дитини їй присвоюється прізвище, ім'я, по батькові, які вона мала до усиновлення.

6. У разі скасування усиновлення з підстави, зазначеної у пункті 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, якщо дитина не передається батькам, суд може постановити рішення про стягнення аліментів на дитину з особи, яка була її усиновлювачем, за умови, що останній може надавати матеріальну допомогу.

Стаття 240. Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення або визнання усиновлення недійсним

1. Право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення чи визнання його недійсним мають батьки, усиновлювач, опікун, піклувальник, орган опіки та піклування, прокурор, а також усиновлена дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Стаття 241. Порядок поновлення актового запису про народження у разі визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення

1. Після набрання чинності рішенням суду про визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення суд у місячний строк зобов'язаний надіслати копію рішення до державного органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

2. Державний орган реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про скасування усиновлення або визнання його недійсним вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

Стаття 242. Позбавлення усиновлювача батьківських прав

1. Якщо усиновлювач був записаний матір'ю, батьком усиновленої ним дитини, він може бути позбавлений батьківських прав за наявності підстав, встановлених у статті 164 цього Кодексу.

2. У разі позбавлення усиновлювача батьківських прав настають наслідки, встановлені статтею 166 цього Кодексу. У разі смерті усиновлювача, позбавленого батьківських прав, дитина одержує право на спадкування на загальних підставах.

3. Батьківські права усиновлювача можуть бути поновлені відповідно до положень статті 169 цього КодекС

СКЛАДІТЬ ВІД 10 ЗАПИТАНЬ ,СПИРАЮЧИСЬ НА КЛЮЧОВІ ЗАСАДИ ДАНИХ СТАТЕЙ, НАДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ЦІ ПИТАННЯ ПИСЬМОВО.

УВАГА!  РОБОТИ НАДСИЛАЙТЕ У ГУГЛ КЛАС! ПОЧИНАЄМО ПРАЦЮВАТИ БЕЗ ПОШТИ

7.04.2020р.  ІПФ -10
УВАГА!НОВЕ ЗАВДАННЯ!!!

ТЕМА:  ВИБОРЧІ СИСТЕМИ
"ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ"
              "ВРУ"
             

ВИБОРЧІ СИСТЕМИ

Ознайомтесь з матеріалом:

 https://naurok.com.ua/konspekt-uroku-na-temu-principi-ta-etapi-viborchogo-prava-75550.html

Ознайомтесь з відео 

https://www.youtube.com/watch?v=f10Fb4kBJAU- обовязково!!!!

https://www.youtube.com/watch?v=FtoB0ujvH- 

законодавчий процес:

https://www.youtube.com/watch?v=sGvmY6rGar4 

Зробіть КОРОТКИЙ конспект за параграфами 80 та 81

дайте відповіді на тестові завдання на с.271 ( письмово)

 Президент України.

СКЛАДІТЬ КОНСПЕКТ З ПОДАНОГО МАТЕРІАЛУ + КОРИСТУЮЧИСЬ ПІДРУЧНИКОМ.ВИПИШІТЬ НАЙГОЛОВНІШІ ОБОВЯЗКИ ТА ПРАВА ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ У ТАБЛИЧКУ.

Конституція України висуває певні вимоги до кандидата в президенти

1. Громадян України

2. Досягнення 35 років

3. Повинен мати право голосу

4. Прожити на території України останні 10 років

5. Володіти державною мовою

6. Неповинен мати судимості

К.У визначає ,що одна і та сама особа не може бути президентом України , більше ніж строки підряд.

- Президент України не може мати іншого представницького мандата

- виконання обов’язків одноосібно

3.К.У встановлює що президент України зобов’язаний виконувати свої повноваження до вступу на пост новообраного президента .Проте виникають  обставини , які приводять до дострокового припинення президентських повноважень.(108 ст . К.У)

1. Відставка

2. Неможливість виконувати свої повноваження за станом здоров’я.

3. Усунення з посту в порядку Імпічменту (103 – 111 ст. К.У)

4. У разі смерті.

Виконання обов’язків покладається на прем’єр – міністра України.

Повноваження президента України:

1. Забезпечення державної незалежності,безпеки країни

2. Здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави.

3.Презначає всеукраїнський референдум

4. Призначає позачергові вибори до ВРУ.

5. Призначає прем’єр – міністра

6. Очолює раду національної безпеки і оборони країни.

7.Нагороджує державними нагородами,встановлює президентські відзнаки

8.Здійснює помилування,тощо.

4.Для допомоги президенту в його роботі створено адміністрацію президента. Це допоміжний орган,до складу якого входять кваліфіковані фахівці,політологи,економісти,юристи тощо.

Розглянути взаємодію президента із органами законодавчої влади.

 Висновок. Президент України є головою держави ,гарантом суверенітету і територіальної цілісності України,додержання конституції України , прав свободи людини і громадянина. Він обирається строком на 5 років на загальнонародних виборах.

Президент України має надзвичайно важливі повноваження у галузі забезпечення безпеки держави , міжнародних відносинах України,формує уряд – Кабінет Міністрів України,бере участь у формуванні Конституційного Суду України і загальних судів. Він не має права передавати свої повноваження іншим особам чи органам.

5.Закріплення нового матеріалу.

  Юридична задача.. Виконати у зошит

14 червня голова ВРУ підписав прийняття парламентом закон.Цього ж дня цей закон передали не підпис президентові України.Президент підписав закон із своїми позиціями для повторного розгляду за 3 дні до закріплення строку,передбаченого К.У. наступного дня ВР під час повторного розгляду прийняли закон , врахували зауваження президента.Того ж дня цей закон передано президенту України,для підписання,визначте число і місяць не пізніше яких президент повинен підписати прийнятий закон.

  Прочитавши ст..103 К.І. порівняти процедуру обрання та вимоги до кандидата президента України та народні депутати України.Спробуйте пояснити підвищені вимоги до президента України.

   
Тем: "ВРУ"

1. Статус Верховної Ради України.

Робота з документом.

            Опрацюйте текст ст.. 75 Конституції України і визначити статус Верховної Ради України

            Представницькі органи різних країн світу мають свої назви – Сейм, Конгрес, Ксенет (Ізраїль) , Стортинг(Норвегія). Головним завданням парламенту будь – якої країни є створення й удосконалення законів. Верховна Рада  України обирається вільними виборами на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 4 роки складається з 450 депутатів. Для ефективності роботи такої кількості депутатів необхідна певна організація. Організація роботи парламенту визначає спеціальний Закон про Регламент Верховної Ради України.

2. Організація роботи Верховної Ради України.

Самостійна робота.

Опрацювати відповідний параграф і накреслити схему «Структура Верховної Ради України»

Завдання.

Назвати прізвища керівників Верховної Ради України.

Робота з поняттям.

Спікер – людина, яка веде засідання парламенту, головує на них.

Завдання.

Визначте ознаки, за якими можна розподілити 450 депутатів на окремі групи.

Робота з документом.

Опрацювати текст ст.. 82, 83 Конституції України, визначити , в яких формах відбувається робота  Верховної Ради України.

3.Повноваження Верховної Ради України.

            Верховна Рада України має широке коло повноважень, які можна умовно поділити на групи за напрямами діяльності: законодавчі, кадрові, з організації діяльності органів місцевого самоврядування, призначення виборів і референдумів, контрольні, у сфері міжнародних відносин, забезпечення оборони та національної безпеки.

Вивчення питання теми в групах.

Завдання

 1. Опрацювати текст ст.. 85 Конституції України, вибрати з переліку повноважень ті, що можна віднести до законодавчих.

 2. Опрацювати текст ст.. 85 Конституції України, вибрати з переліку повноважень ті, що можна віднести до кадрових.

 3. Опрацювати текст ст.. 85 Конституції України, вибрати з переліку повноважень ті, що можна віднести до групи повноважень, які стосуються організації діяльності органів самоврядування.

 4. Опрацювати текст ст.. 85 Конституції України, вибрати з переліку повноважень ті, що можна віднести до процесу призначення виборів і референдумів.

5. Опрацювати текст ст.. 85 Конституції України, вибрати з переліку повноважень ті, що можна віднести до контрольних. 6. Опрацювати текст ст.. 85 Конституції України, вибрати з переліку повноважень ті, що можна віднести до сфери міжнародних відносин та забезпечення оборони і національної безпеки.

ЗАПОВНІТЬ ТАБЛИЧКУ:

Група повноважень	Номери частин ст.. 85 Конституції України.
Установчі, законодавчі та бюджетні	.
кадрові
З організації діяльності органів самоврядування
Призначення виборів та референдумів
Контрольні
У сфері міжнародних відносин та забезпечення оборони і національної безпеки.

 ВИЗНАЧТЕ ТЕ ЗАПИШІТЬ

1.Дайте визначення поняття «парламент», «Фракція».

2. Визначте статус Верховної Ради України та її основні повноваження.

Підсумки.

            Верховна Рада України – єдиний орган законодавчої влади в Україні. Повноваження Верховної ради України передбачають видання законів, затвердження і перевірку виконання Державного бюджету, участь у формуванні окремих ланок виконавчої і судової влади тощо.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ НА ПРЕЗЕНТАЦІЇ + ПАРАГРАФИ 82,83,84,85,86,87
https://naurok.com.ua/prezentaciya-tema-verhovna-rada-ukra-ni-prezident-ukra-ni-kabinet-ministriv-ukra-ni-127104.html

https://naurok.com.ua/prezentaciya-tema-verhovna-rada-ukra-ni-prezident-ukra-ni-kabinet-ministriv-ukra-ni-127104.html

МОЇ ДОРОГІ УЧНІ!!! НЕ ПОТРІБНО БАГАТО КОНСПЕКТУВАТИ,! АКЦЕНТУЙТЕ УВАГУ НА ТОМУ, ЩО НОВОГО ВИ ДІЗНАЛИСЯ, ЩО, НА ВАШУ ДУМКУ, ГОЛОВНЕ В ДАНОМУ МАТЕРІАЛІ. ВИКОНУЙТЕ ЗАВДАННЯ. 

Найголовніше :виборча система+ президент України здати до 14.04 включно. ВРУ- дозволяю до 17.04.2020

ДЛЯ УЧНІВ ІПФ 11

7.04.2020

ПРАКТИЧНА РОБОТА НА ТЕМУ: "ШЛЮБ НЕПОВНОЛІТНІХ.

Чимало складних ситуацій виникає під час сімейного життя. Відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім’ї регулюються нормами сімейного житгя, з якими ви ознайомилися.

1. Громадяни П. та М. звернулися до державного органу реєстрації актів цивільного стану з проханням зареєструвати їхній шлюб. Прийнявши заяву, співробітники РАЦСу призначили строк реєстрації шлюбу через місяць після подання заяви. Однак молоді не погодилися з цим, пояснивши, що вони багато років знають один одного, тому для них додаткові роздуми не потрібні, до того ж П. — геолог, через декілька днів повинен виїжджати в експедицію на                                                                      півроку. Чи можливе вирішення цієї проблеми?

2. Уступаючи в шлюб, Р., за вимогою майбутнього чоловіка О., дала йому розписку, згідно з якою вона зобов’язалася протягом сімейного життя не поступати навчатися та працювати. Однак після 3 років сімейного житгя Р. виявила бажання поступити до вищого навчального закладу, О. заперечив цьому, посилаючись на зобов’язання. Виник конфлікт. Хто правий у цій ситуації?

3. Студент п’ятого курсу університету киянин Л. одружився зі своєю однокурсницею Р., яка приїхала на навчання із Закарпаття. Батьки Л. дали згоду на шлюб. Батьки Р. на весілля не приїхали, пояснюючи це транспортними складнощами. Після реєстрації шлюбу Р. була прописана в квартирі чоловіка Л., але майже не бувала там. Постійні сварки з Л. та його батьками, відмова брати участь у веденні домашніх справ призвели до швидкого погіршення відносин. Вже через 7 місяців постало питання про неможливість сімейного життя. Що можна порадити чоловіку Л., щоб вийти зі складної ситуації з найменшими втратами, адже дружина Р. вимагає поділу майна та житлової площі?

4. Громадяни М. та П. прийняли рішення про розлучення та звернулися до суду. Неповнолітній син, за спільним рішенням, мав залишитися з матір'ю М., але виникла суперечка щодо розподілу майна. Чоловік П. зазначив, що він протягом цього часу працював на двох роботах, отримуючи досить велику заробітну плату, саме за його рахунок було придбано сучасну апаратуру, побудовано дачу. У той же час дружина М. деякий час не працювала, була домогосподаркою. У зв’язку з цим

П. вимагав виділити дружині М. 1/3 майна, а інші 2/3 залишити за ним. Яким має бути рішення суду?

5. Після розлучення між громадянкою Т. і колишнім чоловіком Р. виник конфлікт. Р. вимагав, щоб колишня дружина Т. змінила своє прізвище на дошлюбне, але Т. заперечувала цьому. Конфлікт затягнувся і набув нової сили через 2 роки, коли Т. уклала новий шлюб і вирішила змінити прізвище сина, який жив із нею, на прізвище нового чоловіка, яке взяла і собі. Однак Р. не дав згоди на це. Як вирішити цей конфлікт?

6. Громадянин П. разом зі своєю двоюрідною сестрою А. подав заяву про реєстрацію шлюбу до РАЦСу. При цьому вони не повідомили про своє споріднення. 16 грудня 2003 р. шлюб було зареєстровано. А. перейшла жити до П., що не сподобалося його 40-річній незаміжній рідній сестрі К., яка проживала з ним у двокімнатній квартирі. Уважаючи, що порушені її права, К. звернулася до суду, вимагаючи визнати шлюб недійсним. 18 березня 2004 р. відбулося судове засідання, на якому А. подала довідку про вагітність. Яке рішення, на вашу думку, має бути прийнято?

7. 15-річна В., якій за рішенням суду було знижено шлюбний вік, і 19-річний І. уклали шлюб. Через місяць після реєстрації шлюбу вони прийняли рішення укласти шлюбний договір, при цьому В. отримала згоду свого батька на його укладання. У договорі, зокрема, було передбачено, що В. та І. зобов’язуються не розривати шлюб протягом щонайменше 3 років, що В. передає І. отриманий нею в спадщину дачний будинок, а І. передає в спільну власність належний йому автомобіль «Мерседес». Також передбачено, що договір починає діяти через 6 місяців після реєстрації шлюбу. Було зазначено, що кожен із подружжя може в односторонньому порядку розірвати договір, попередивши іншу сторону не менше ніж за 2 місяці. Чи буде зареєстрований цей договір? Як він має бути оформлений, щоб мати юридичну силу?

ЗАВДАННЯ №2

Складіть самостійно від 6 задач на тему "Прийомна сімя ,будинок сімейного типу, усиновлення" та вирішіть їх, спираючись на інформацію, яку ви вже вивчили ( з минулої теми:конспекти+ відео до уроків)

14.04.2020

ІПФ10

ТЕМА: ВИБОРИ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНИ

Корисні відео з теми:

https://www.youtube.com/watch?v=2MDRIp645C8
https://www.youtube.com/watch?v=sVkFLLMLdp0
https://www.youtube.com/watch?v=StHfiq8JfwM- мажоритарна чи змішана? вивчаємо різницю!
       Лекційний матеріал:
2..Ознайомтесь з лекційним матеріалом:

1.https://6aas.gov.ua/ua/dopinfo/vibory-2019/zahalna-informatsiia-pro-vybory-narodnykh-deputativ-ukrainy.html
ЗАВДАННЯ:
саладіть конспект ,обираючи найголовніше( не потрібно переписувати текст! Мисліть критично!)
2.https://naurok.com.ua/konspekt-uroku-na-temu-principi-ta-etapi-viborchogo-prava-75550.html

ЗАВДАННЯ:
Складіть конспект за планом:
1.Виборча система. (в чому різниця між мажоритарною і змішаною? вкажіть  недоліки і плюси обох систем)
2.Етапи виборчого процесу.

ТЕМА: НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ

1.Повноцінна лекція,рекомендую
https://www.youtube.com/watch?v=9PKWsiw4YV4

Завдання:
Складіть конспект за таким планом:
1.Нормативно -правові акти: визначення і види
2.Дія нормативно-правових актів у часі,просторі ,за колом осіб.

ПРАЦЮЄМО У ГУГЛ КЛАСІ!!! 

14.04.2020

ІПФ-11

ТЕМИ :

1.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЖИТЛОВОГО ПРАВА
2.ЖИТЛОВІ ПРАВА І ОБОВЯЗКИ ГРОМАДЯН

ВІДЕО:
1.https://www.youtube.com/watch?v=MhaCP_RNM8Y
2.https://www.youtube.com/watch?v=QiaQ2MvXb9Y3
3.https://www.youtube.com/watch?v=wnKA9xb7pbA
4.https://www.youtube.com/watch?v=a45dLB2X8iI

ВСІ ВІДЕО ДУЖЕ ПРАКТИЧНІ І КОРОТЕНЬКІ,ДИВИМОСЬ!

ЛЕКЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ:
https://academia.in.ua/content/konspekt-uroku-na-temu-zhytlove-pravo

ЗАВДАННЯ:
ознайомтесь з матеріалом та складіть конспект акцентуючи увагу на головному
складіть 10-15 запитань з даної теми(письмово)

ІПФ 11

21.04.2020

ТЕМА : ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО.

https://naurok.com.ua/prezentaciya-zemelne-pravo-61900.html-  ознайомтеся з презентацією, складіть конспект на її основі. Складіть та запишіть 15 запитань до даного маеріалу. Запишіть відповіді. Слідкуйте за тим,щоб ваші запитання відображали ключові поняття теми.

!!!Опрацюйте параграф 56. Опрацюйте статті 95 та 96Земельного кодексу України. Випишіть найважливіші моменти.

Дайте відповіді на такі запитання: що таке "земля","земельна ділянка", земельні ресурси

ОЗНАЙОМТЕСЬ З ЦІКАВИМ ВІДЕО:, 

https://www.youtube.com/watch?v=NRxn9PHBItY

https://www.youtube.com/watch?v=p0Y0icBi0xI-  ЯК ОТРИМАТИ ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ БЕЗКОШТОВНО?

Завдання: складіть конспект- відповідь на запитання: яким чином громадянин України може отримати БЕЗКОШТОВНУ  земельну ділянку (як,скільки,для чого)

ІПФ-10
21.04.2020

ТЕМА: КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ.
ТЕМА:ЦЕНТРАЛЬНІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Ознайомтесь з презентацією та зробіть короткий конспект, акцентуючи увагу на основні поняття теми. 
Опрацюйте відповідний параграф з теми,дайте письмово відповіді на питання в кінці параграфа 88 та 89 ( с296- запитання)

До 8 травня включно.

Теми для ІПФ-10

Практичне заняття :"Вибори до органів місцевого саморядування"

.Завдання роботи:

1. Розкрити поняття «місцеве самоврядування».

2. Описати структуру органів місцевого самоврядування України, охарактеризувати їх компетенцію.

3. Зробити висновок щодо місця органів місцевого самоврядування в системі державних органів.

 ПРАКТИЧНА РОБОТА

 Лекційний матеріал :

Депутати місцевих рад є представниками територіальної громади. Статус депутатів місцевих рад визначено Конституцією України та законами України, зокрема Законом України «Про статус депутатів місцевих рад», а порядок виборів регламентується Законом «Про місцеві вибори».

Робота з правовими документами  (опрацювати правові документи й виконати завдання).

1. Правовий статус депутатів місцевих рад та хто може бути депутатом (ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» (витяг), ст. 9, 10 ЗУ «Про місцеві вибори»).

2. З’ясувати види місцевих виборів та їх строки (ст. 14, 15 ЗУ «Про місцеві вибори»).

3. За якою виборчою системою відбуваються вибори (ст. 2 ЗУ «Про місцеві вибори»).

4. Принципи здійснення місцевих виборів (ст. 3-5 ЗУ «Про місцеві вибори»).

5. Етапи виборчого процесу (ст. 11, 12 ЗУ «Про місцеві вибори»).

6. Як відбуваються вибори (ст. 6-8 ЗУ «Про місцеві вибори»).

Роботу виконуємо у вигляді опорних конспектів з коментарем.

НАГАДУЮ!!! лише найголовніше,не пишіть 100000 аркушів, зосередьтеся на суті.

Пам'ятка аналізу нормативно-правового акту:

1. Визначте назву нормативно-правового акта, з якого зроблено цей витяг.

2. До якої галузі права належить цей витяг?

3. Про що йдеться в тексті?

4. Розділіть текст на смислові частини, визначте критерії для виконання завдання.

5. Установіть предмет регулювання, суб’єктів, юридичний зміст тощо.

ЗАВДАННЯ :
Випишіть спільні та відмінні ознаки місцевих виборів (МВ) і загальнодержавних виборів (ЗДВ).

ЗА БАЖАННЯМ: ПІДГОТУВАТИ ПРЕЗЕНТАЦІЮ :

Громадські організації в демократичному суспільстві.

НАСТУПНА ТЕМА,З ЯКОЮ МИ БУДЕМО ПРАЦЮВАТИ :
СУДОВА ВЛАДА В УКРАЇНІ ( з8 по 15 травня,тобто до 15 включно- опрацювати)

ПЛАН:

1.Правосуддя. Принципи правосуддя в Україні.
2.Конституційний суд України
3.Система судів загальної юрисдикції
4.Засади судочинства та етапи судового процесу

ЗАВДАННЯ: опрацювати параграфи 93-95
Скласти і вивчити конспект з теми,відповідаючи на питання плану .(якщо у першому питанні- правосуддя і його принципи, то ви і вчите лише це і виписуєте також лише відповіді згідно плану)

пройдіть тестування у зошиті  https://naurok.com.ua/test/sudova-vlada-v-ukra-ni-349222.html

ДЛЯ ІПФ-11
ТЕМА: СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ КООПЕРАТИВ. ВИДИ. ПРАВА І ОБОВЯЗКИ

ТЕРМІН- ДО 15.05.2020

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!!! МАТЕРІАЛУ ВЗАГАЛІ НІДЕ НЕ МАЄ.ПІДРУЧНИК НАШ ЗАКІНЧИВСЯ.ТОМУ УВАЖНО !!!

1.https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/469/97-%D0%B2%D1%80-  ОЗНАЙОМТЕСЬ із законом України
2.https://www.youtube.com/watch?v=FonyKVeHrM0- відео (вебінар за бажанням)
3.https://www.youtube.com/watch?v=77iKV_Zt0BU- рекомендую!5хв.
4.https://vseosvita.ua/library/pravoznavstvo-pravovij-rezim-majna-u-virobnicomu-kooperativi-majno-silskogospodarskogo-kooperativu-154108.html- доступний лекційний матеріал

ЗАВДАННЯ: СКЛАСТИ КОНСПЕКТ ЗА ПЛАНОМ:
1сг КООПЕРАТИВ-ЦЕ...
2.ВИДИ С.Г. КООПЕРАТИВІВ
.3.ПРАВА ТА ОБОВЯЗКИ


ПРОЙДІТЬ ТЕСТУВАННЯ У ЗОШИТІ І ЗРОБІТЬ РОБОТУ НАД ПОМИЛКАМИ ПІСЛЯ ТЕСТІВ:

1.https://naurok.com.ua/test/s3v6-osnovi-gospodarskogo-prava-ukra-ni-osnovi-agrarnogo-prava-ukra-ni-osnovi-zemelnogo-ta-ekologichnogo-prava-ukra-ni-19745.html

2.https://naurok.com.ua/test/s3v5-osnovi-gospodarskogo-prava-ukra-ni-osnovi-agrarnogo-prava-ukra-ni-osnovi-zemelnogo-ta-ekologichnogo-prava-ukra-ni-19740.html

УВАГА!!!

З 15 ТРАВНЯ РОЗПОЧИНАЄТЬСЯ ПОВТОРЕННЯ , ТЕСТУВАННЯ З ТЕМ, ЯКІ МИ З ВАМИ ВИВЧИЛИ У ДРУГОМУ СЕМЕСТРІ.

ТЕМИ НА ЯКІ ПОТРІБНО ЗОСЕРЕДИТИСЬ ІПФ 11:

1.Трудове право
2.Сімейне право
3.Житлове право


ТЕМИ НА ЯКІ ПОТРІБНО ЗОСЕРЕДИТИСЬ ІПФ 10

1.Правовідносини.
2.Конституційне право.
3.Законодавча,виконавча, судова гілки влади.